Предмет: Українська література, автор: matveyspez

Напишіть твір-мініатюру на одну з поданих тем:
1) «Хто не належить Вітчизні своїй, той не належить людству» (За творчістю Т.Шевченка)
2) «Бути сильним – вмітиборотися» (за творчістюЛесіУкраїнки)
3) «Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну»
(за творчістю В. Сосюри).
4) «Дзвін шабель,пісні, походи, Воля соколина Тихі зорі, ясні води — Моя Україна» (за творами В. Сосюри).

Ответы

Автор ответа: ed949917
3

Ответ:

На грані весняної зливи та сонячних променів, у селі, де гомоніли рідна мова і спільна пісня, виростав юний Степан. Його дитинство носило в собі відгомін пречистих поезій Тараса Шевченка, які створювали мальовничий ландшафт душі та виховували почуття гідності.

Спогади про дитинство, сповнене любов'ю до рідного краю, та читання творів Кобзаря стали магічними ключами, відчиняючи портал до багатства української культури. Степан не лише вивчав рядки Шевченка, а й усвідомлював їхню велич та актуальність у сучасному світі.

Його дні наповнювались не лише заботами про родину та сільську громаду, але й душевними подорожами до епохи, коли герої Тараса Шевченка змінювали світ. Степан відчував, що належить не лише своєму краю, але й безсмертній справі людства – боротьбі за правду та гідність.

Коли в село приходили гості, Степан розповідав їм про велич української мови, про боротьбу за власну ідентичність, яку так виталено оспівав Шевченко. Його слова несли в собі тепло рідного краю і сили національної гордості.

І, здавалося, саме тоді відчувалась не тільки належність Вітчизні, але і відданість ідеалам, з якими Тарас Шевченко провів українців своєї доби та багатьох нащадків. Степан виявив, що належність Вітчизні своїй – це не тільки фраза, але й обов'язок, який призначено кожній душі, виростаній на землі, вкритій травами вітчизни.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Алгебра, автор: m93595308
Предмет: Українська мова, автор: Дарт2468
Тести до теми «Складнопідрядне речення»

Вкажіть складнопідрядне речення (1-5)
1.
А. Коли до нього хто-небудь приходив, то господар завжди вмів помітити його заздалегідь і, не пустивши на хатній поріг, стрічав на подвір'ї, а то біля самої хвіртки.
Б. Юрко сидів на лаві, поклавши шапку на коліна, а мати дивилась на нього тужливим зором.
В. Нива, ждучи близьких жнив, слалась до обрію без жодного сплеску, без жодної хвилі.
Г. Мирний супокій ниви, її лагідний настрій, мабуть, передавались безхмарним небесам, і латочкам смарагдових лугів, і деревам на узбіччі дороги.
Д. Заголубіли праворуч корпуси цукрового заводу, а ліворуч — білостінний цегляний Будинок культури і на подвір'ї, під липами і кленами, цементоване коло танцювального майданчика.
2.
А. Вуличка, нині так само заросла бузиною та вишнями, пустельна, лиш проміння сонячне тремтить, просіюючись крізь густе віття.
Б. На сільській околиці, за цвинтарем, знову жовтіло пшеничне поле, очікуючи на близькі жнива...
В. Село вже зникло за горбами, й тепер довкола бігли поля.
Г. Здавалося, час зупинився, не рухається, й нічого не міняється, все зостається незмінним.
Д. Гілля молодої вишні рясно обнизали снігурі, наче то вишня взимку зацвіла жаристими квітками.
3.
А. Дим із комина сусідньої хати вчора ввечері вився догори сивим тоненьким ручаєм, а сьогодні опустився донизу й слався, тремтів над землею, немов м'яка борода.
Б. Потім Василько задивився, як метушаться щиглики біля воріт на сухому віниччі та на всохлих стеблах чорнобривців, що стриміли з-під снігу.
В. Хлопець обережно став притоптувати сніг біля стебел, а деякі просто руками дістав із-під снігу.
Г. Вдарив дятел міцним дзьобом по сухій яворовій гілці, і той перестук повис у повітрі, наче довгий, лункий разок намиста.
Д. Поруч із ним ішла дівчинка в легких сандаликах, з бантиком у коротких кісках і в білому сарафані.
4.
А. Чоловік нічого не казав, тільки став суворим і більше не посміхався.
Б. Калинівка лежала не за сімома морями, та все ж таки Михалко не бував там ні разу.
В. Дівчина уважно слухала товариша й іноді, коли щось у розповіді надто її вражало, здивовано розводила руками і навіть розчепірювала пальці.
Г. Ці дядьки ходили в блискучому засмальцьованому одязі, а на головах мали не менш засмальцьовані картузи.
Д. Вдосвіта мати тільки підійшла, щоб розбудити, а він уже з розплющеними очима лежить.
5.
А. Хотіла мати зі своїм сиром та пиріжками примоститися за одним із довгих столів, але місця не було.
Б. Михалко роздивлявся, хто що продає.
В. Мати тільки руками сплескувала та губи стискувала, очі її то вужчали, то розширювались.
Г. Гра, як виявилось, була дуже проста: треба було відгадати, куди циган вправними пальцями заганяє один з камінчиків.
Д. Чайки літали вгорі над човном, стояли на піщаній косі, сиділи на голубій поверхні Дніпра.​
Предмет: Українська мова, автор: Davidkolvenko