Предмет: Беларуская мова, автор: darya88188326

Як вёу себя у сказке Гнат

Ответы

Автор ответа: agosa1582

УСЕ ТАМ ↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓↓

Приложения:

pvjt57sg8f: Гнат был самы найлепшы гад, ён соблюдау усе законы, а если кто то не саблюдау закона, ён быу гатов выгнаць з вёски, ён саблюдау закон карысци.

agosa1582: Тут трэба каб растлумачыць яго учынкі.

agosa1582: Но твой адказ тоже ня плох!

Предыдущий вопрос

Следующий вопрос

Похожие вопросы

Предмет: Математика, автор: bekmurodovodil8

Упражнение 5. Прочитайте. Озаглавьте. Спишите, раскрывая скобки. Укажите падеж выделенного слова в каждом предложении. Крапива ценное лекарство. Из (крапива) делают настой, который улучшает состав крови. Собирать (крапива) для лечебных целей рекомендуется во время её цветения. (Крапива)

10 месяцев назад

Предмет: Українська література, автор: gg0genshinimpact

СРОЧНО!!!Дописати твір на одну із тем та надіслати на перевірку вчителю.
ПАМ'ЯТАЄМО ПРО АКАДЕМІЧНУ ДОБРОЧЕСНІСТЬ.

ЗРАЗОК ТВОРУ № 1
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.

ЗРАЗОК ТВОРУ № 2
Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять...", неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.
Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті "гуси-лебеді" душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи.
Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, "щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами", з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Мене дуже вразила повість "Гуси-лебеді летять..." своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.

10 месяцев назад

Предмет: История, автор: dmutrokovaliyk17