цитатні характеристики будимира
Ответы
Ответ:Боруля марити тим, щоб хоч його внуки були дворяни, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». І сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися покарання для свого обидчика дворянина Красовського.
Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя, завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство — це ті, чим можна ззовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор саркастично змальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині Палажці навчитися, як подавати чай і каву «шляхетному» гостю: «Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самувар, чаю, цукор і... кофію. Чай я пив і знаю, як його настановляти, то сам тобі розповім; а кофію не знаю, як роблять. Іди ти зараз до Сидоровички — вона знає — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?
Сміх крізь сльози викликає і епізод, у якому Боруля намагається зруйнувати добрі народні звичаї: «М а р і с я. Тату, Степане, йдіть: мати кличуть! Мартин. Марисю, скільки разів я вже тобі наказував, не кажи так по_мужичі: мамо, тато. А ти все по-своєму… Ти цими словами, мов батогом, по вуху мене хльоскаєш. Маріся. Ну, а як же? Я забуваю. Мартин. Він як Степан каже: папінька, маминька… Степан. Або: тато, матуся. Мартин. Чули: тату, матусю… треба так казати, як дворянські діти кажуть. Маріся. Я так і не промовлю. Мартин. Призвичайся: ти на такій лінії».