твір-опис пам'ятки історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі.«Святомихайлівськацерква»
Ответы
Відповідь:Камінням вчорашнього часу уквітчана стояла вона серед зелені. Святомихайлівська церква, легендами обвита, мов живий свідок давніх літ. Її вежі, сплетені часом, височіли до небес, ніби хочуть доторкнутися до самої душі небесної.
Виграваючи світлом, фрески на її стінах розповідали сказання про минулі подвиги, таємничі пригоди, заповітні сповіді. Кожен образ на стіні був мозаїкою життя, сплетеною з вірменської терпеливості й майстерності.
Ступаючи на мурування, миттєво занурюєшся в омріяний світ стародавньої слави. Під тяжінням століть в дерев’яних брамах розкривалася краса непізнаного, що розчинялося в ароматах свіжих трав та вікових легенд.
Одинокий дзвінок, як згадка про те, як минають літа, лунав у тиші, мчачи свої звуки через полум’я часу. Він вибивав ритми душі, що вкотре оживала під стелю, покриту зірками вічності.
Серце церкви вмикалося у камені, в стінах, у кожній деталі оздоблення, пам’ятаючи кожну молитву, яка колись здіймалася високо, щоб здолати простір та час.
І в цьому місці, де кожна піднесена рука майстра говорить з тобою, де спокій та святий сполох відчуваєш під кожним кроком, здавалося, ти знаходиш зв’язок з минулим, з душею віковою й вічною красою, вкоріненою в камінні, що свідчить про минуле й тримає вічність у своїх обіймах.
Пояснення: