Предмет: История, автор: teresenkosofia435

Назвіть особливості (греко-католицької) церкви. Що її відрізняло від католицької та православної церков? створеної унійної​

Ответы

Автор ответа: vadimpimonov2
0

Ответ:

Унійна (греко-католицька) церква поєднувала в собі елементи православної та католицької церков. До її основних особливостей можна віднести такі:

Визнання верховенства папи Римського як видимого глави церкви. Це було найважливішою умовою унії, оскільки воно означало, що греко-католики визнавали папу Римського як свого духовного лідера.

Прийняття семи таїнств, які визнаються католицькою церквою. Греко-католики також визнавали таїнства хрещення, миропомазання, Євхаристії, покаяння, хворих, священства та шлюбу.

Використання латинського обряду під час богослужінь. Однак, греко-католики також могли використовувати православний обряд, якщо це було необхідно.

Збереження православної обрядовості і богослужіння. Греко-католики зберігали православні традиції в одязі, співі, іконописі та інших сферах церковного життя.

Ці особливості відрізняли греко-католицьку церкву від католицької та православної церков. Католицька церква визнає лише п'ять таїнств, використовує латинський обряд і має більш централізовану структуру. Православна церква не визнає папу Римського як свого духовного лідера, використовує православний обряд і має більш децентралізовану структуру.

Унія мала неоднозначні наслідки для греко-католиків. З одного боку, вона дала їм можливість зберегти свою церковну самобутність і традиції, а також отримати підтримку від католицької церкви. З іншого боку, унія призвела до розколу серед православних, оскільки багато хто не погодився з її умовами.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Литература, автор: samoylenkozlata
ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА СДЕЛАТЬ ПЕСНЮ ИЗ ЭТОГО ТЕКСТА

Осень, и жизнь без смысла. Я провел ночь в тюрьме с цыганами. Я тусуюсь в кофейнях. Я сижу у окна и смотрю на туман и румяные, мокрые, желтые деревья. Где жизнь? Эти кровавые, красные, теплые леса, бескрайние польские леса, как они меня утомляют. Я солдат, ох, никто не знает, что это значит. Но в этой буре, перевернувшей мозг мира, мало кто живет так сладко и мирно, как я. Вот я тащусь из города в город и гуляю под этими осенними деревьями, румяными и желтыми, которые действуют на меня так же сильно, как вино Хафиса. И тюрьма, и строевые, и бараки, вонючие, вшивые и черные, так мало меня трогают. Я влюблена в эти воды, и в деревья за валами, теряющиеся среди желтых и зеленых прудов, возле которых трава такая мягкая, выжженная и теплая. И я люблю свою жизнь тем волшебством, которое я почувствовал в прошлом году, когда возвращался из тех мутных, молодых, польских лесов, где столько осталось истерзанных и окровавленных, с разбитыми лбами. И полные воспоминаний, я пишу их с гордостью, как Казанова для тех, кто сгорел в огне жизни, и кто полностью разочаровался. Темными ночами, в маленьких домиках и хижинах, где я оказался на дежурстве с несколькими ребятами, я пишу много такого, о чем не люблю вспоминать.​