Аналіз вірша "Над Черніговом ранок - з трави" БУДЬ ЛАСКАА, ДУЖЕ ТРЕБА
Над Черніговом ранок – з трави.
Передзвони церковні лунають.
Тонкорукі жіночі церкви
До небес свої очі здіймають.
Наче постать дівоча ясна,
Тут замріявся храм Параскеви,
І чарує буйнава весна
Це незвідане диво рожеве.
Наче жінка, що прагне до зір,
Підіймається храм Катерини,
І її золотавий убір
Забира в піднебесся людину.
Хто ж ті руки умілі водив,
Які зводили дива правічні?
Наче свіжий ковточок води,
Їхні постаті непересічні.
І іти нам до них, і іти,
Бо дорога до храму – безмежна...
Пропливають над ними світи,
І не гасне у заростях стежка.
Ответы
Ответ:
Вірш "Над Черніговом ранок – з трави" є твором відомого українського поета Івана Франка. Цей вірш відображає авторське сприйняття краси і містичності церковного образу.
Вірш починається з опису ранку над Черніговом, коли з трави піднімається ранкова туманна атмосфера. Церковні дзвони лунають, створюючи особливий настрій. Автор звертає увагу на тонкорукі жіночі церкви, які піднімають свої очі до неба. Ця дія символізує їхнє звернення до вищого, до Бога.
У наступних рядках вірша Франко описує дві церкви - храм Параскеви і храм Катерини. Він порівнює їх з жінками, які прагнуть до зір, що вказує на їхню велич та прекрасність. Золотавий убір храму Катерини забира в піднебесся людину, що може вказувати на об'єднання Бога і людини через віру.
У заключному строфі вірша Франко звертається до читача, закликаючи його йти до цих церков, бо дорога до храму - безмежна. Він зазначає, що над цими церквами пропливають світи, а стежка до них не гасне навіть у заростях.
"Над Черніговом ранок – з трави" є віршем, який викликає містичні та естетичні відчуття. Він передає поетичну красу церковних образів і закликає до духовного звернення. Через використання образів і метафор, Франко створює особливу атмосферу, яка зачаровує читача й переносить його до світу ранкового розмірковування і віри.