Предмет: Литература, автор: kristina16109

Едют про що мовчать мої вуста срочно пжпжпжпжп

Ответы

Автор ответа: matikagarus
0

Ответ:

У зоровому світлі ранку мої уста, наче вірні сторожі таємниці, мовчать. Їхня німа мова, на перший погляд, приховує безліч слів, які линуть у моєму серці, сплітаючи невидимий вінок роздумів.

Кожен ранок вони мовчать про ніжність перших променів сонця, які плавно грають на вікні. Мовчать про аромат кави, що розливається по кімнаті, створюючи атмосферу тепла та затишку. Ці уста – віддзеркалення внутрішнього світу, де гомонить великий світ мрій та перспектив.

Про кохання вони говорять тихо, ледь помітною усмішкою, яка ллється в їхніх куточках, коли мої очі спілкуються з очима коханої людини. Ці уста, мовчляві в цей момент, виражають те, що сказати словами не в змозі – мова відчуттів та взаєморозуміння.

Іноді вони мовчать перед важливим рішенням, коли думки вертелися в голові, а вони лише спостерігали, готові передати слова, які вирвуться із самого серця. Це мовчання – не нерішучість, а відповідальність перед майбутнім, яке тліє в кожному їх русі.

Мої уста мовчать також про біль і рану, приглушаючи їх внутрішньою силою. Вони не перекликаються зі слівцями жалю, але таємно гоїть рани, будуючи внутрішню стійкість.

Так, у мовчанні моїх уст відображено весь палітру емоцій та переживань. Вони – майстри таємничого танцю, де кожен рух – це окрема історія, а кожен момент мовчання – це можливість вгамувати шум світу та відчути глибину власного існування.

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: temau2804
Треба написати письмовий переказ
У зимівнику

На обрії був ліс, і туди хлопці спрямували коней. Якраз заходило сонце. Обоє оглядалися на всі

боки, шукали, де б їм переночувати. Знайшли невеличку, оточену ліщиною галявину. Позлазили з коней, нарубали шаблями гілок. Незабаром весело загорівся вогонь.

Хлопці й не почули, як до них підійшов старий чоловік. Він поклав рушницю, сів до вогню й почав гріти руки. Старий запросив хлопців до себе в зимівник. Вони забрали свої статки, узяли коней за вуздечки й

пішли за ним.

Аж ось вони стали перед високою огорожею. Старий відчинив ворота, і подорожні зайшли у двір. Недалеко від воріт стояла хатина, біля неї клуня, до якої завели коней. Старий заніс їм оберемок сіна. Потім відчинив хатчину і запросив туди гостей. Він засвітив воскову свічку.

Хата була зовсім проста. Піч, лежанка, лава, стіл, полиця образ Богородиці. Довкола нього повішана в порядку зброя: шабля, що старий колись козакував. усе з простих дощок. Над столом пістолі, дві турецькі рушниці. Видно,

Хазяїн розвів у печі вогонь і став подорожніх пригощати чим хата багата. Поклав велику паляницю, приніс із погреба глечик меду.

У хаті стало гаряче. Старий козак розказував, як ходив на турка, як побував у тяжкій неволі, як вдалося йому втекти. Хлопці розпитували дорогу до Січі. Адже йшли вона на Запоріжжя
Предмет: Физика, автор: innamartynova87
Предмет: История, автор: gricenkobogdan367