Question

Завдання:
Прочитайте уважно уривок з твору «Останній дюйм» і запишіть (надрукуйте) відповіді на подані запитання.

Все це скінчилося. Йому стукнуло сорок три, дружина поїхала від нього додому, на Ліннен-стріт у місто Кембридж, Массачусетс, і жила, як їй хотілося: їздила трамваєм до Гарвард-сквер, купувала продукти в магазині без продавців, гостювала у свого батька в затишному дерев'яному будинку — словом, вела пристойне життя, гідне пристойної жінки. Він обіцяв приїхати до неї ще весною, але знав, що не зробить цього, так само як знав і те, що не знайде в свої роки льотної роботи, особливо такої, до якої він звик, не знайде її навіть у Канаді. В тих краях пропозиція перевершувала допит і тоді, коли йшлося про людей досвідчених; фермери Саскачевана самі вчилися літати на своїх "Пайперкебах" і "Остерах". Аматори авіації залишали без шматка хліба багатьох старих льотчиків, які, зрештою, кінчали тим, що наймалися обслуговувати рудоуправління або уряди. Але й та, друга, робота була надто благопристойною і добропорядною, щоб задовольнити його на старості літ.
Отак він і залишився з порожніми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину, якій він не був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, — Бен розумів десь у глибині душі, — чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько — стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, різка й небагатослівна в ті лічені хвилини, коли вони бували разом.

Питання до тексту:
1. Про кого йдеться в поданому уривку? Запишіть імена, статус відносин.
2. Чому десятирічний хлопчик, про якого йдеться в другому абзаці був «самотній», «неприкаяний», «чужий обом»?
ответить на вопросы ниже, срочно дам 50 баллов

Answer 1

1. Уривок розповідає про чоловіка, якого не названо в тексті, його дружину, яка поїхала від нього до міста Кембридж, та їх десятирічного сина.
2. Десятирічний хлопчик був «самотній», «неприкаяний», «чужий обом», оскільки його мати була байдужою, а батько залишив його порожніми руками, не проявивши відчуття цікавості та спільності.