Розправа над членами гуртка руської трійці
Ответы
Ответ:На початку 1830-х рр. на арену національного життя виступає нове покоління інтелігенції, вихованців Львівської семінарії, очолюваної «Руською трійцею» – Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. На відміну від старшого покоління, що було тісно пов’язане з церковними традиціями і старослов’янською церковною мовою, молоді «будителі» прагнули впровадити в тогочасну літературу розмовну народну мову.
Поява «Руської трійці» певною мірою була спричинена утворенням у Галичині мережі таємних польських організацій, які після поразки повстання 1830–1831 рр. готували ґрунт для нового національного виступу. Учасники «Руської трійці» були причетними до цих конспірацій, що, з одного боку, надихало їх патріотичними почуттями під впливом їхніх польських колег, з іншого боку, показувало їм байдужість або навіть ворожість польських конспіраторів до українських національних прагнень. Але найбільший ідейний вплив на молоду інтелігенцію мало знайомство з тогочасною європейською літературою, передусім з творами чеських і словацьких національних діячів. Не дивно, що свій політичний ідеал діячі «Руської трійці» бачили у слов’янській федерації
Після розправи над «Руською трійцею» дальший поступ національного руху відзначався дуже скромними масштабами. У 1841 р. видав свою поетичну збірку «Мотиль», написану розмовною народною мовою, галицький поет-драматург Рудольф Мох. У 1841 і 1846 рр. у Відні вийшло два томи «Вінка русинам на обжинки», підготовлених і виданих братом Я. Голо- вацького Іваном. Найпомітнішим виступом тогочасних галицьких діячів став памфлет Я. Головацького «Становище русинів у Галичині» (1846). Автор запропонував нову тактику розвитку національного руху. Стаття повна гострої критики полонізаторської політики польської правлячої еліти та пасивності проводу греко-католицької церкви до розвитку національної культури. Проте ця критика не торкалася віденського уряду. Навпаки, Я. Головацький пропонував правлячому двору взяти національний розвиток галицьких українців під свою протекцію за їхню лояльність і непіддатливість на польські революційні рухи, наслідувати політику Йосифа II.
Таким чином, культурно-освітні реформи, здійснені австрійською владою у дусі політики «освіченого абсолютизму», сприяли зародженню на західноукраїнських землях модерного українського національного руху. Він мав суто культурницьке спрямування, політично-державницьких цілей його представники на початковому етапі не ставили.
Объяснение: