СРОСНООО!!!!!!!!!! ПОМОГИТЕ!!!!!!! Уявіть себе освіченим русином західноукраїнських земель середини ХІХ ст. Ви ознайомились із фрагментом статті Я. Головацького «Становище русинів у Галичи-ні». «Передусім бракує руському народові здібних керівників і проводирів, центру й органічного звʼязку окремих частин, а освіченим русинам - необхідної моральної сили, знання справи, любові до батьківщини і самопожертвування. Народ розчле-нований, пригноблений і ледве животіє без самосвідомості, а його вожді, денаціо-налізовані й чужі йому, спокійно присипляють його дальше в цьому сні. А зверху, нарешті, дивляться на цей гнилий застій цілком спокійно і виділяють посередньо і, можливо, несвідомо кожний рух, який міг би розбудити сплячих», - писав
Я. Головацький.
Назвіть твердження, з якими ви згодні. Чи актуальними є висновки Я. Головацького?
Ответы
Відповідь:
Пояснення:
Серед усіх слов’янських народів руський або малоруський народ занепав найбільше. Найчисленніший після великорусів, він, однак, не міг у відповідній пропорції розвинути свій дух у літературі. <…> Звідки така духовна мертва тиша? Мала прихильність Росії і Австрії до духовного і літературного національного розвитку русинів не може, очевидно, бути виною цьому всьому. <…>
Уже кілька десятиліть, як великі і малі слов’янські народи Австрії збудилися до нового життя; кожен із них звеличує мову своїх предків, розвиває свою літературу, поширює знання серед свого народу. Чехи, хорвати, словенці й далматинці, серби та словаки змагаються між собою. Такі жменьки людей, як словенці, далматинці, лужицькі серби, словаки, видають часописи, а 3 млн русинів не можуть похвалитися чимось таким, що могло би бути ознакою їхнього літературного життя. Навіть болгари, що знемагають у мусульманському ярмі, показують ознаки своєї духовної діяльності; а русини під ласкавим пануванням Австрії живуть без літератури, без часопису, без національної освіти, без шкіл, як варвари.
Яка ж причина цієї апатії русинів? Де першоджерело такого духовного конання?..
Передусім бракує руському народові здібних керівників і проводирів, центру й органічного зв’язку окремих частин, а освіченим русинам — необхідної моральної сили, знання справи, любові до батьківщини і самопожертвування. Народ розчленований, пригноблений і ледве животіє без самосвідомості, а його вожді, денаціоналізовані й чужі йому, спокійно присипляють його дальше в цьому сні. А зверху, нарешті, дивляться на цей гнилий застій цілком спокійно і відхиляють посередньо і, можливо, несвідомо, кожний рух, який міг би розбудити сплячих.
Друга головна біда — у численному розпорошенні русинів у політичному, соціальному й церковному відношеннях. Дещо менша частина народу перебуває під австрійським пануванням, але навіть і ці неповні 3 млн політично поділені. Майже 2,5 млн належать до Галичини, а 0,5 млн до угорської корони. Нарешті, галицькі русини в релігійному відношенні діляться на уніатів і неуніатів (на Буковині близько 150 тис.). [«Русалка Дністровая». Документи і матеріали. — К., 1989. — С. 247—249]