Напишіть будь ласка аналіз цього вірша. Дмитро Павличко "Нічний гість"
Ответы
Тема: поетична гумористична розповідь про одну мурашку, яка занадто високо піднімалась до неба, що, падаючи додолу, пропала.Головна думка: радісно злітати, та боляче падати (не плюй в колодязь, після того як його воду попила). Художні засоби.Епітети: подивилась весело, далечину ясну, чорна хмара, срібний дощик, Уособлення: хмара йшла, дощик тягла, розійшлася; мурашка крикнула, взялась. Метафора: «на таріль соняха, що сяяв», «піді мною цілий світ лежить», «ниточку води», «вилізла на хмару лягла біля Сонця».Порівняння: «Вилізла мурашка на ромен, мовби крила виросли з рамен», «горда, хоч мала», Зменшувальні суфікси (пестливі слова): дурненька. Повтори (рефрен): «Вилізла мурашка …», «Як могла я …».Риторичний оклик: «Скільки тут повітря і тепла, я ж, дурненька, в бур'яні жила!», «Боже, скільки золота й зерна!»Риторичне ствердження: «Де вона — дарма питаєш ти, Вже її нікому не знайти!». Кількість строф: сім.Рими: лопух – навкруг, тепла – жила, ромен – рамен, росі – лопусі, таріль – піль, зерна – сумна, сосну – ясну, лежить – жить, йшла – тягла, зажди – води, лягла – мала, сосні – мені, дощова – жива, ти – знайти. Усі поважають працьовитих мурашок. Гумористичний вірш Дмитра Павличка розповідає не про таку із них. Для нашої мурашки лопух – це бур'ян біля ромену, ромен – билиночка сумна біля соняха, сонях – бадилля біля сосни, сосна – ніщо біля сонця. Так невдячно вона відгукувалась про тих, послугами яких скористалась, щоб дістатися неба. Остання строфа – це неминуче покарання, бо чим вище так дерешся, тим боляче падати. Дуже сумний кінець для мурашки не може не спонукати до роздумів.