створи переказ від імені лиса микита.СРООЧЧНОО ДАЮ 35 БАЛОВ
Ответы
Ответ:
Объяснение:
В тім гущавині лісу, де гілки переплітались як химерні іграшки, жив я, лис Микита. Мої обізвища скликали веселий світ звірів — від "Лисого Шутника" до "Майстра Втечі". Я рослий лис з витонченою фігурою і рухався мов перо від весняного вітру.
Мої ніжні шерстисті вуха завжди слухали дзвін весняних пташиних співів, а гострий ніс вміло розрізняв аромати лісового ладу. Мої тонкі лапки невловимо мандрували серед зелених дерев, ніби вони танцювали під заспокійливу мелодію природи.
Одного разу, подорожуючи через гущавину, я натрапив на веселого білого кролика. Його білосніжна шерсть блищала, як вогник на ясному небі. "Лисе Микито, чи не приєднаєшся до мене в гру?" — питав кролик, і моє лисяче серце застрибало від радості.
Хитрий-прехитрий. Ніяк його не могли впіймати, а він лише з того насміхався. А вже як виходив на полювання, ніколи з пустими руками не повертався. З того Лис став страшенно гордим. Ще й зазнався: став сперечатися з товаришами, що серед дня прямо з базару курку вкраде.
От і пішов. Отямившись трохи від людського ґвалту на базарі, Лис проскочив невпізнаним. Але раптом йому зустрілися собаки, які занюхали, хто він такий. Тікаючи, Микита вскочив у якийсь двір і заліз у діжку. В цій діжці стояла олійна синя фарба. Собаки не знайшли нещасного Лиса, і він зміг увечері тихенько вибратись і втекти в ліс.
Прокинувшись вранці, він дуже засмутився, бо був увесь укритий не то лускою, не то колючими ґулями. Але скоро заспокоївся, побачивши, як його злякався Вовк. Той бідний аж завив і почав тікати. Лис вирішив, що з цього можна виграти. Прийшовши на звірячий майдан, він сів на місце Ведмедя й оповів звірям, що його зліпив святий Миколай і назвав звіром Остромислом. А на землю пустив, щоб творити лад, судити по правді й не допускати кривди. Лис Микита був добрим царем, м’якосердним. Звірі були дуже раді, що в них є цар, хоч жили, як і раніше