Предмет: Литература, автор: Dizzq

Написати листа Володимиру Сосюрі(будь ласка не беріть готові твори)​

Ответы

Автор ответа: minyun
0

Ответ:Шановний Володимире Сосюра,

Дозвольте мені висловити свою щиру вдячність за ваш вклад у розвиток української поезії. Ваші вірші не лише вражають своєю красою та силою висловлення, але й залишають невиразне враження в душах читачів.

Ваша творчість займає особливе місце в серцях багатьох і впливає на культурну спадщину нашої країни. Я б хотів виразити моє повагу до вашого незрівнянного таланту і висловити визнання за ваш внесок у українську літературу.

Бажаю вам подальших творчих успіхів та інспірації у вашому мистецькому шляху.

З повагою,

[Ваше ім'я]

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: mashasirenko08
Предмет: Химия, автор: Ygygygug
Предмет: Литература, автор: varehaleha68
ОЧЕНЬ ОЧЕНЬ СРОЧНООООООООООООООООО

Запишіть складний план прочитаного тексту.





На спині в мене звисав кошик, на плечі я ніс рушницю, а над головою держав величезну хутряну парасольку, дуже незугарну, але після рушниці, мабуть, найпотрібнішу серед мого спорядження річ. Зате кольором обличчя я менше скидався на мулата, ніж цього можна було б чекати, хоч жив на дев’ятому чи десятому градусі від екватора й зовсім не старався вберегти себе від сонця. Бороду я відпустив спочатку майже на чверть ярда, але в мене був великий вибір ножиць і бритов, згодом я обстриг її досить коротко, залишивши тільки те, що росло на верхній губі, подібне за формою до величезних мусульманських вусів,

бачених мною в Сале в турків, — маври, до речі, їх не носять. Мої вуса були дуже довгі; не такі, звичайно, щоб можна було повісити на них шапку, але все ж настільки страхітливих розмірів, що в Англії лякали б маленьких дітей.

Але я згадую про це мимохідь. Небагато було на острові глядачів милуватись моїм обличчям та постаттю, — і мені було

байдуже, як я виглядаю. Отже, на цю тему я не буду більше розводитись. В описаному вбранні я рушив у нову подорож, що тривала днів п’ять-шість. Спочатку я пішов уздовж берега прямо до того місця, де я тоді пристав на човні, щоб

вийти на горбок і оглянути місцевість. Тепер у мене човна не було, і я пішов до того горбка навпростець, коротшою дорогою. Я дуже здивувався, коли, глянувши на кам’янисте пасмо, яке мені довелось об’їжджати човном, побачив зовсім спокійне

море. Ні хвиль, ні брижів, ні течії — ні там, ні в інших місцях.
Предмет: Қазақ тiлi, автор: Аноним