Військове мистецтво у Єгипті
Ответы
Объяснение:
наверно кто
надеюсь помогла
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА ЄГИПТЯН
Як на полюванні, так і на війні, єгипетського воїна супроводжувала собака,особливо під час операцій в пустелі і Собаками прикордонного патруля, якийз’явився в ранньому перед династичному мистецтві (приблизно в 4500 р. до н.е.): «зображення, зокрема на скрині Тутанхамона і в сцені Рамзеса ІІ, який вбиваєлівійського ворога, собака на ім’я «Анат, Є Захистом»
Єгипетські збройні сили використовували розвідку: «розвідка скал, різних об-ластей єгипетської імперії, прикордонні патрулі в межах Єгипту і Нубії, названа«наглядачі мисливців», яких часто супроводжували собаки, ці мисливці викори-стовували своє знання місцевої географії, щоб зібрати військову розвідку»
Як і більшість давніх армій, єгиптяни використовували візуальні і слухові си-гнали в ході військових маневрів.
Тактика єгиптян вцілому зводилась до фронтальної атаки. Битву до появи бо-йових колісниць починали піші воїни –
лучники і метальники дротиків. З появоюколісниць битва ускладнилась – колісниці, наприклад при Рамзесові ІІ, «розта-шовувались в одну розімкнену лінію і розташовувались попереду, на флангах іпозаду піхоти. Атака колісниць в першу чергу мала порушити бойові порядки ворога»
РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОЇ СПРАВИ
Як видно із опису битви при Кадеші, метою колісничних загонів була не лишелобова атака, але й обхід ворожого війська з флангів. За словами М. Горелика: «Для фронтальної атаки колісниці вистроювалися в дві лінії в шахматному по- рядку, щоб повозки другої лінії не врізались в колісниці першої; для охопленнявони ж рухались колоною» , причому важко сказати, розвертались чи вони дляз՚єднання з противником в момент зближення лицем до лиця, що було вкрай ва-жким маневром, особливо для великої кількості екіпажів, або ж вони обмежува-лись пересуванням вздовж флангів противника в напрямі до його тилу, розстрі-люючи його із луків і закидуючи дротиками.
Кількість загиблих ворожих воїнів підраховували і показували фараону. В нихвідрізали голови, руки або пеніси, потім складади їх на купу для показу царсь-кому посланцеві.Цікавим моментом є сам факт прозначення бою, на що вказує Р. Девід «зазви-чай притримувались наступних правил ведення бойових дій: єгиптяни пропону-вали визначену дату для битви, але якщо ворог не був готовим, його відкладалина потім»
Проте, їх вороги не завжди дотримувались цих правил і деколи на-падали неочікувано, прикладом чого слугує зіткнення Рамзеса ІІ з хеттами при Кадеші.
ОЗБРОЄННЯ ЄГИПЕТСЬКОГО ВІЙСЬКА
Переходячи до аналізу власне захисного озброєння єгиптян, варто зазначити,що вже до кінця ХІІ династії деякі дослідники (М. В. Горелик та ін.) вважають існування в Єгипті мінімум двох панцирів із мягких матеріалів(«здебіль-шого декілька шарів лляної тканини, покладених навхрест») один, дещо меншпоширений, складається з перехрещених на грудях і спині двох поліс матеріалу,перекинутих через плечі і пришитих або прикріплених до пояса, інший, більш типовий тип по-крою, як вказує М. Курочкін, «початково був виробничо захисним одягом пас-тухів (від нападу гієни, пустельного рися та ін.) і, можливо, рибалок (від кроко-дила) ще з часів VI династії»
Він являв собою прямокутний кусок із декількохшарів тканини, обернений довкола пояса, іноді з закріпленим виступом спередузнизу, прикриваючим живіт, з одною чи двома широкими лямками через плечі,який прикривав торс людини від рівня трохи вище пахв до поясу, залишаючи відкритими верхню частину грудей і плечі.Перед описом іншого озброєння згадаємо, які особливості характерні для дійєгипетської армії Нового царства і для умов, в яких єгиптянам доводилось діятив Азії в XV – XIV ст. до н. е. Це:
1. швидкість, стрімкість пересування єгипетських військ на великі відстанні; мо-жливо, необхідність більш швидкого пересування і маневрів єгипетської піхотина полі бою для кращої взаємодії з іншим родом військ – колісницями, як вказує М. Курочкін: «стрімкість пересування Тутмоса ІІІ не раз дозволяла йому знена-цька нападати на ворогів»
2. Часткова оснащеність противника особистим захисним озброєнням –
панци- рями, шоломами і т. д., в т. ч. інколи металевими і необхідність поранити воїнівпротивника, одягнутих таке захисне спорядження;
3. протистояння масам списової піхоти, вишукуваної деколи, можливо, зімкну-тим глибоким строєм, захищеним з фронту суцільною стіною щитів і декількома рядами списів( фалангою), такий стрій важко було зломити звичайною атакою.