виписати 20 цікавих фактів про середньовічних лицарів
Ответы
Ответ:
Всупереч поширеному міфу, багато з них билися не тільки врукопашну. В історії згадується чимало знатних лицарів, що воліли цибулю мечу.
Лицарські турніри зародилися у Франції та Німеччини в XI столітті, і пізніше проникли звідти і в інші європейські землі.
Саме завдяки їм з’явився суд поєдинком, коли обвинувачений міг довести свою правоту, взявши участь в битві не на життя, а на смерть.
Більшість майбутніх лицарів в юності були пажами і зброєносцями. Будучи помічниками старших лицарів, вони вчилися військової справи і всьому іншому.
Лицарський стан в Європі більш-менш оформився на рубежі VIII-IX століть, в епоху правління Карав Великого (цікаві факти про Карла Великого).
На відміну від легких копій піхотинців, лицарі користувалися величезними і надзвичайно важкими списами, які використовувалися для таранного удару.
Так як і самі вершники, їх коні зазвичай заковувались в броню, така кіннота не могла довго скакати на високій швидкості. Однак, на короткий галоп коні були здатні, і, враховуючи сумарну масу броньованого вершника і не менш броньованого коня, ніщо живе в ту епоху не могло витримати натиску лицарської атаки.
Лицарство з'явилося приблизно 1200 років тому, в 8-му столітті, з виникненням кінного війська дворян, які присягали на вірність своєму правителю.
Коли почалися хрестові походи, кінні лицарі з легкістю зломили опір арабів-сарацинів, які нічого не могли протиставити броньованим вершникам. Втім, вони швидко навчилися і винайшли зброю, здатну пробивати цю броню.
Пластинчасті лицарські лати, невід'ємний елемент лицарського образу, набули поширення тільки в середньовіччі, приблизно в 14-м столітті.
Найпоширенішою зброєю лицарів були списи і важкі мечі. Причому останні рідко заточувалися до бритвеної гостроти – до чого точити меч, якщо він все одно швидко затупится об ворожі обладунки? Тому мечами лицарі орудували, як сокирами, покладаючись більше на фізичну силу, ніж на фехтувальні майстерність або гостроту леза.
Лицарські списи були настільки масивні і важкі, що використовувалися тільки для таранного удару на повному скаку.
Арбалетники, на відміну від лучників, мали всі шанси вразити броньованого лицаря стрілою, тому самі лицарі цю зброю зневажали, вважаючи її атрибутом «боягузів», а церква її навіть забороняла.
Дворянські діти, яких батьки готували в лицарі, зазвичай починали інтенсивні щоденні тренування в 6-7 років, кожень день вправляючись зі зброєю.
В літописах, датованих середніми століттями (див. цікаві факти про середнтовіччя), описуються випадки, коли лицарі на закутих у панцир конях на повному скаку пробивали глинобитні стіни ворожих цитаделей.
Арбалетників вельми успішно пробивали своїми стрілами лицарські лати, унаслідок чого лицарі називали це зброя «боязким». Цікаво, що навіть церква забороняла використовувати арбалети.
Чи знаєте ви, що вартість цілої екіпіровки воїна була еквівалентна вартості порядку 50-100 биків? Внаслідок цього такі обладунки могли собі дозволити тільки найбагатші лицарі.
Коли батьки хотіли, щоб їхній син став лицарем, вони починали навчати його військовій справі з раннього дитинства.
Цікавий факт, що знамениті лицарські турніри з’явилися в 11 столітті.
Звичай митися в Європу занесли саме лицарі, після того як запозичили його у сарацинів.
Важкі і дорогі обладунки перестали бути актуальними одразу після появи вогнепальної зброї.
Вирушаючи в бій, лицар брав з собою 3-х коней і 1-3 зброєносців (див. цікаві факти про коней).
Одягання або зняття обладунків займало близько години часу. При цьому лицар не міг «переодягнутися» без допомоги зброєносця.
Сьогодні лицарство вважається престижним званням у визначених країнах, у числі яких знаходиться велика Британія
Объяснение:
оцените жпжжпж