Не щодавно люди в україні оминали по можливості сварки хрестили рота коли з язика злітало не добре слово. Великим гріхом уважалося когось проклинати. То не забобони а глибинні закони космічного співжитя. Колиб ми знали яке зло чінимо собі й планеті, посилаючі у простір злі думки як захаращюємо власне житя злою енергією! Колиб відали що ця духовна інхвекція перетворитцця невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані що образити думкою це більший гріх, ніж учинком. Думки – вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари бо мають властивість притягувати до себе подібних. Ми самі а не хтось інший, провокуємо стихійні лиха. Згадаймо що війни кров не нависть завжди доповнювали якісь катаклізми голод мори. То ж кожна думка – матеріальна . І найбільше зло робемо собі коли проклинаємо когось. За В. А. Забіякою
Ответы
Відповідь:Нещодавно люди в Україні оминали по можливості, сварки, хрестили рота коли з язика злітало не добре слово. Великим гріхом уважалося когось проклинати. То не забобони, а глибинні закони космічного співжиття. Коли б ми не знали, яке зло чинимо собі й планеті посилаючи у простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією! Коли б відали, що ця духовна інхвенція перетвориться невдовзі у фізичну! Наші предки були переконані, що образити думкою - це більший гріх, ніж учинком. Думки - це вічна енергія. Вони утворюють у Космосі світлі й темні хмари, бо мають властивість притягувати себе до себе подібних. Ми самі, а не хтось інший, провокуємо стихійні лиха. Згадаймо, що війни, кров, ненависть завжди доповнювали якісь катаклізми, голодомори. То ж, кожна думка - матеріальна. І найбільше зло робимо собі, коли проклинаємо когось.
Пояснення:Ніби все вірно