Предмет: Литература, автор: chelsjsk

Даю 40 баллов!!!!!!!!Выписать 10 предложений с описанием пейзажа из повести «Ночь перед Рождеством»

Ответы

Автор ответа: Ihelpissl
0

Ответ:

1. Луна бледно светила в ночном небе, освещая снежные вершины гор.

2. Белые холмы покрытые свежим снегом отбрасывали отражения в мерцающем озере.

3. Ветви сосен и елей сгорбились под тяжестью снежного покрова, создавая почти сказочную атмосферу.

4. Северное сияние играло в небе, раскрашивая его волшебными зеленью и розовыми оттенками.

5. Густой туман парил над замерзшей рекой, создавая загадочный и мистический вид.

6. Ледяные сосульки сверкали на крышах, отражая солнечные лучи.

7. Утреннее солнце взошло за горизонтом, раскрашивая небо в оранжевые и розовые тона.

8. Глубокие и необъятные леса тянулись до самого горизонта, словно приглашая на увлекательное путешествие.

9. Бескрайние поля, покрытые просторами снега, казались непостижимыми и бесконечными.

10. Снежные олени тихо пробегали по полянам, оставляя следы своих легких и грациозных шагов.

Объяснение:

Похожие вопросы
Предмет: Қазақ тiлi, автор: aminaalimzhan12
Предмет: Физика, автор: annutasakhno
Предмет: Українська мова, автор: Kate8383
173 Прочитайте текст. Знайдіть у реченнях підрядні частини, визна їх вид. Обґрунтуйте свою думку. Поясніть уживання розділових знаків Мене все життя ваблять і хвилюють зорі... Я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси. І перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних чирят, що струшу ють зі своїх крилець росу, і дитячий схлип річечки, у яку на все літо повходили м'ята, павині вічка, дикі півники, та й не журяться, а цвітуть собі. А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють най кращі зорі мого дитинства. І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я входжу в сине крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець поля ми поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголів'ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки.​