риси пристосування Журавель степовий
Ответы
Ответ:
- Журавель степовий, або чайка степова, є видом птахів з родини чайкових. Він характеризується здатністю пристосуватися до життя в степових умовах. Ось деякі особливості його пристосувань:
- 1. Харчування: Журавель степовий переважно харчується комахами, гусеницями, жабами та іншими безхребетними, які поширені у степовій зоні. Він також полює на малих гризунів та дрібних риб.
- 2. Ніжні ноги: Журавлі степові мають довгі італьянские, стрункі ноги, що дозволяє їм легко рухатись по степовому ландшафту. Ці ноги також дають їм змогу пересуватися в мілких водоймах.
- 3. Довгий дзьоб: У журавля степового дзьоб довгий і ущільнений, що допомагає йому легко піднімати каміння і знаходити їжу під поверхнею землі або в мелюзгах.
- 4. Кольорове забарвлення: Окрім своєї функціональності, кольорове забарвлення журавля степового також відіграє захисну роль. Він має смугасту коричневу спину і світлу череву, що допомагає йому маскуватись у рослинному середовищі степу.
- 5. Міграція: Журавлі степові мають навички міграції і можуть подорожувати великі відстані, злітаючи на південь в холодні місяці або в пошуках нових джерел їжі.
- Всі ці пристосування дозволяють журавлю степовому успішно існувати в степових умовах, забезпечуючи йому їжу, захист від хижих тварин та можливість розмноження.
Объяснение:
надеюсь правильно ♥️
Ответ:
Середовище існування/Опис
Журавель степовий (Anthropoides virgo) — найменший і другий за поширеністю (після канадського журавля) журавель. Один з двох видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Найменший вид журавлів, його висота становить близько 89 см, а вага 2-3 кг. Голова і шия в основному чорні; позаду очей добре помітні довгі пучки білого пір'я. Від основи дзьоба до потиличної частини є ділянка світло-сірого пір'я; звичайна для інших видів журавлів лисина відсутня. Дзьоб короткий, жовтуватий. Рогівка ока червонувато-оранжева. Оперення тіла голубувато-сіре. Махове пір'я другого порядку виділяється своєю довжиною і попелясто-сірим кольором. Ноги і пальці на ногах чорні. Голос — дзвінке курликання, вище і мелодійніше, ніж у сірого журавля.
Вид –/Рід — Anthropoides virgo
Родина – Журавлині
Ряд – Журавлеподібні
Статевий диморфізм (видимі відмінності між самцем і самкою) не виражений, хоча самці виглядають декілька більше. Молоді птахи блідо-попелясто-сірі, з майже білою головою. Пучки пір'я позаду очей у них сірі і лише злегка довші. Підвидів не утворює.
Живлення
Живиться безхребетними (переважно жуки, клопи, прямокрилі), вегетативними частинами трав'янистих рослин, їх квітами та зерном.
Розмноження
Перелітний птах. Весняна міграція відбувається у березні - квітні. Моногам. Гніздиться на ділянках з розрідженим травостоєм або без рослинності, зокрема на цілинних степах, пасовищах, сільськогосподарських ланах, перелогах. Гніздо на землі. Відкладання яєць у квітні-червні. У кладці 1-3 яйця. Тривалість інкубації 27-30 діб. Підйом на крила у віці 42-49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Відлітає в серпні-вересні, інколи затримується до початку жовтня.
ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИЧИНИ ЇЇ ЗМІНИ
У світі чисельність степового журавля оцінюється в 200—240 тис. особин; європейська популяція нараховує біля 35 тис. ос. В Україні у гніздовий період 600-700 ос. (200-250 гніздових пар), у передміграційний період до 1000 ос. Чинники зменшення чисельності: заростання гніздових біотопів високим щільним травостоєм, зменшення місць для водопою, знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів, розлякування птахів, зростання кількості собак; вилучення з природи кладок та виводків, відстріл.
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Журавель степовий гніздиться в Африці (Марокко) та в Євразії у степовій, напівпустельній і пустельній зонах. Зимує на північному сході Африки та у Південній Азії. В Україні гніздиться у Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях та Степовому Криму.
Охорона
Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннською (Додаток ІІ) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями. Занесено до Європейського червоного переліку, Червоної книги України (1994, 2009) (статус — зникаючий).