поділи текст на частини мавка вербинка
пжпжпжпж
Ответы
Відповідь:У лісі знявся переляк, бо до нього прийшли мисливці з собаками. Чорновухий Заєць бігав лісом і усіх попереджав про це. Мешканці лісу заметушились, тікали у поле, нори, дупла, очерет біля болота.
Мавка Вербинка, що жила у великому дуплі старої верби, прокинулась і стала прислухатися. На своєму віку вона неодноразово чула подібне собаче гавкання, звуки мисливських ріжків, постріли з рушниць, тому знала, що буде багато поранених звірів, а деякі й після одужання залишаться каліками. З її очей полилися сльози.
Вона швидко побігла, наче полетіла понад землею, до сусіднього великого лісу, заспівала дзвінким голоском, скликаючи хух та мавок на поміч. А потім невидимою полинула позад мисливців, щоб першою знаходити поранених зайчиків, ховати їх від мисливських псів й перев’язувати рани. Дорогою зустріла свого батька Лісовика. Він був сумний, роздратований. Його світлі блакитні очі палали, кулаки було затято так, що аж довгі кігті впивалися в руки. Лісовик порадив дочці кликати усіх на допомогу, а сам кинувся попередити Водяника та Русалок. Вербинка проминула хатку, де жив лісник. Він був доброю людиною, поважав Лісовика, часто ставив для неї та хук на пеньку у мисочці частування – солодку молочну кашку. Але зараз лісник був з мисливцями.
Раптом Вербинка почула, як жалібно заскиглив поранений у ніжку Зайчик. Вона перев’язала його рану листом подорожника, напоїла, зробила для нього схованку з листя та гілок. Ще й наказала сойкам пильнувати схованку зайчика від мисливських собак – відволікати на себе, якщо вони з’являться.
Багато клопоту було для мавок того дня у лісі, бо поранених зайчиків й куріпок знайшлося чимало. А Вербинці довелося вперше в житті стати видимою перед людиною. Це трапилося, коли вона знайшла молоду дику Кізочку, що стояла на галявині на трьох ніжках й не могла тікати. Терновий кущ, у який вона скочила, сильно пороздирав її ніжку своїми колючками. Вербинка перев’язала їй рани і повела у кущі.
У цей момент на галявину вийшов лісник, угледів Кізочку і кинувся до неї. Мавка знала, що на полюванні й добрі люди стають жорстокими, тому заступила собою тваринку і об’явилася перед лісником. Той аж завмер, побачивши перед собою прекрасну дівчину. А вона простягнула до нього ніжні руки й голосом, як дзвіночок, попросила врятувати Кізочку. Лісник здогадався, що бачить мавку, дав їй слово, що сховає тваринку у своєму хліву, вилікує її, а потім випустить у ліс, на волю.
Коли лови скінчилися й до лісника в двір посходились пани-мисливці, то один багатій угледів Кізочку й хотів її купити за великі гроші. Але лісник не погодився на його вмовляння. З того часу всі лісові мешканці ще дужче полюбили свого доброго лісника.
Минуло багато часу. Одного дня до того лісу забігло кілька Вовків й почали нищити зайчиків та кізочок. Лісник підстрелив трьох, але інші і не думали покинути ліс. Тоді лісник зробив для них пастку – «вовчу яму». Одного вечора він почув, що виє вовк. Взяв рушницю та й пішов подивитися. А вже було темно, то сам і впав у яму, де сидів вовк.
Лісник стріляти у вовка не став, бо якщо у темряві лише поранить його, то звір може кинутися й роздерти. Вистрілив у повітря, щоб просто настрашити вовка і привернути до себе увагу випадкових людей. Той постріл почула Вербинка. Вона покликала на поміч свого батька Лісовика.
Лісовик прибіг і повалив дерево, що росло близько ями. Віти дерева попали в глибінь ями, і лісник щасливо вибрався з неї. Він зрозумів, що врятувала його Мавка Вербинка, за те, що колись захистив її Кізоньку. Лісник віддячив Мавці: він наварив величезний чавун пшоняної каші з молоком, притрусив її цукром та корицею й поставив увечері на пеньок... Ото був веселий бенкет у лісових духів тої ночі...
Пояснення: