твір на тему Провідна тема античної літератури - оспівування людини та її світу.
на 200-250 слів 3 абзаци
Ответы
Ответ:
В античній літературі висвітлюється висока оцінка людської природи та її співвідношення з навколишнім світом. Спочатку взята з героїчних оповідань Гомера, тема оспівування людини та її світу пронизує епос "Одіссея", де подвиги Одіссея стають символами витримки перед долею. Античні поети, такі як Гесіод, доповнюють це спогадами про творення світу та героїчні вчинки богів, підкреслюючи важливість моралі та доброчесності.
Великі античні драми від Софокла та Есхіла глибоко доторкуються філософії життя, а "Антігона" Софокла підкреслює важливість гідності та відданості принципам моралі. Антична література, оспівуючи людину, стала гармонійним гімном силі духу та моральній величі.
У ліричних творах Сапфо та Анакреона прогомонувала кохання, радість та природа. Їхні вірші виткані з вишуканої мови, де людина та природа взаємодіють у найвищій гармонії. Таким чином, антична література, через тему оспівування людини, визначила глибокий філософський погляд на її роль у всесвіті.
Объяснение:
Ответ:
Антична література, яка оспівує людину та її світ, відображається у різноманітних жанрах - від поезії до драми. Вона є невичерпним джерелом інформації про життя, способи мислення та міркування людей того часу та їх уявлення про світ.
У грецькій міфології людина вважалася частиною природи, яку необхідно було поважати та підкорятися їй. Але в той же час, людина відчувала себе обраною, її долею було розкривати приховані таємниці світу. Наприклад, у космогонії Гесіода можна побачити оспівування людини, як керівника природних сил. Він показує, що людина, яка вміє зосередити увагу та знайти гармонію з природою, стає спадкоємцем культури та знань, а також керуватиме світом.
У поезії Блаженних Сафо та вдумливих віршах Піндара відображені різноманітні аспекти життя людини - кохання, радість, жалю та біль, а також її зв’язок з природою і Богами. Згадуються також війни, виклики та небезпеки, які людина змушена зустрічати на своєму шляху. Однак, якщо раніше людина відчувала себе на оберегу природи, то з часом, вона починає розуміти, що людина на тому ж шляху що й природа, і вона має дбати про неї.
Оспівування людини та її світу є невід’ємною частиною античної літератури. Наприклад, у суворій трагедії “Антигона” Софокла, вона виступає у ролі символу людства, що відстоює свої основні права, навіть у ставленні до смерті. У той час, коли в грецькому епосі зустрічалися герої з свідомістю і проявами людського, і божественного, в літературі кінця ІІ тис. до Р.Х. людина починає розуміти, що є рівноцінним членом природного світу, що вона має розуміти його закони та дотримуватись їх. Антична література до цього дня вважається одним із найб