Будь ласочка дуже потрібно завдання 1 етапу x міжнародного мовно-літературного конкурсу імені тараса шевченка у 2019-2020 навчальному році
lll Напишіть легенду про те, чому Шевченка називають ! Кобзарем . ( Доберіть Заголовок , використайте епітети, порівняння, гіперболи . прості речення ускладнити дієприкметниковими зворотами ( 3-4 ) Підкресліть використані художні засоби, дієприкметникові звороти.
Ответы
Ответ:Назва: «Кобзарева симфонія душі»
На просторах України, де золоті поля обіймають обрій, а Дніпро шепоче казки про давнину, жив колись молодий бард на ім’я Тарас Шевченко. Його серце, полотно, намальоване відтінками туги й стійкості, прагнуло бути почутим.
Одного доленосного надвечір’я, коли місяць кидав своє сріблясте сяйво на землю, Тарас вирушив у царство мрій, ведений примарною мелодією, що танцювала, наче вітер, у нічному повітрі. Етерні струни космічної кобзи, набиті невидимими руками, відлунювали в тиші української ночі.
З витонченістю майстерного менестреля плев небесний кобзар оповідання про давні біди й тріумфи. Відгомін акордів кобзи переплітався зі зітханнями вітру, створюючи симфонію, що перевершує земне розуміння. Шевченко, захоплений цією примарною серенадою, відчув, як душа його оповита музикою космосу.
З настанням ночі ефірні струни кобзи наділили Шевченка даром поетичного бачення. Його слова стали рікою, що тече з глибини його істоти, кожен вірш — квіткою пристрасті й болю. Кобза, примарна муза, вела його руку, ткала гобелени віршів, що віддзеркалювали дух українського народу.
З тієї небесної зустрічі Шевченко вийшов Кобзарем, земною посудиною кобзарського космічного резонансу. Його вірші лунали крізь віки, несучи тягар предківської скорботи та стійкість народу, який знаходив розраду в поезії свого серця.
Так народилася легенда про Шевченка-Кобзаря — свідчення містичного єднання смертної душі й потойбічних мелодій, що продовжують лунати українськими степами, увічнюючи барда та його космічну кобзу в гобелені часу.
Объяснение:ось