-Яку роль грали князівська рада та віче?
Ответы
Жоден з видатних істориків не проходив повз нього. З загального огляду думок про політичний устрій Київської Русі неважко встановити, що боролись два основні погляди. Одні дослідники (значна більшість) вважали, що князь у Київській Русі радився в особливій установі, яка далі в істориків дістала різні назви: Ключевський і Владимирський-Буданов називали цю установу боярською думою, а інші - князівською думою.Склад цієї установи мінявся, причому й тут при встановленні цього складу висловлювали різні думки: на думку Ключевського, в X ст. в боярську думу входили бояри, єпископи і так звані старці градські - представники військово-торговельної аристократії; з XI ст. урядова рада при князі Київської Русі є одно-станова, боярська.Владимирський-Буданов трохи інакше уявляє еволюцію князівської думи: спочатку в думі брали участь бояри - вищі служилі люди і старці - земські бояри; в Xl ст., після того, як служилі бояри злилися з земськими, в складі думи перебувають тільки бояри (в Новгороді виключно земські). Крім цього постійного складу, в думі брали участь (не завжди) вищі духовні сановники - єпископи і ігумени.Інші дослідники, з яких насамперед треба відзначити Сергеєвича й Преснякова, заперечували існування в Київській Русі особливої установи - боярської і князівської думи. Сергеєвич вважає, що під думою треба розуміти "тільки акт думання, дію ради князя з людьми, яким він довіряє". "Князь не був зобов’язаний з ким-небудь радитись; він радиться в усіх тих випадках, коли вважає це потрібним і бажаним; в усіх інших він діє сам".Звертаючись до перегляду питання про боярську думу, нам треба з’ясувати:чи справді існували якісь дорадчі установи в Київській державі,з’ясувати класовий склад князевих радників.Тут ми насамперед повинні констатувати, що пильний перегляд усіх свідчень літописних і юридичних пам’яток у даному питанні приводить нас до висновку, що такої установи в Київській державі не було. Мало того: не існувало навіть особливої назви "боярська дума" чи "князівська дума".Дослідники, що обстоювали існування думи як установи, самі дали їй цю назву і не крилися з цим. Ключевський, наприклад, каже: "боярська дума - термін учений, не документальний: його не зустрічаємо в давньоруських пам’ятниках". "Назва "боярська дума" не зустрічається в давніх пам’ятниках і утворена штучно на основі подібних термінів ("бояри думаючі")", - змушений був відзначити Владимирський-Буданов.Уже сама відсутність назви є одним з найсильніших доказів проти існування такої установи. Адже якби справа йшла про якийсь короткий період історії, то можна було б думати, що в пам’ятках випадково могло не трапитись згадки про цю установу. Але дослідники говорять про боярську думу як про установу, що існувала з самого моменту виникнення Київської держави, тобто з IX по XII ст.Літопис і інші пам’ятки говорять тільки про раду бояр, про раду з боярами, про раду з дружиною, про раду дружини тощо. Сергеєвич навів ряд міркувань про те, що боярська дума як установа взагалі не могла існувати в Київській державі. Він відзначає малу здатність у давні часи до створення такої штучної установи, як постійна рада. "Це не відповідало ні духові, ні засобам X, XI, XIII ст.". "В перші століття нашої історії народ закликав князя, йому особисто доручав він владу і знав тільки його. Князеві, звичайно, були потрібні помічники й радники в справах управління; але це була справа його особистої зручності.Чи можна допустити, що при тій нестійкості державного життя, яку ми спостерігаємо в цю давню давнину, при частій зміні князів і постійній зміні складу оточуючих його осіб можна було прийти до думки про встановлення постійної ради? Гадаємо, що це було і неможливо, а для князя і цілком непотрібно, бо без ніякої потреби це обмежувало б його діяльність. Надзвичайно несталий ґрунт державного життябув позбавлений необхідних умов для виникнення постійної князівської ради; цілі ж нескладного управління того часу добре досягались і при наявності окремих радників або "думців", недостачі в яких, звичайно, не було".Ми не можемо прийняти ці міркування Сергеєвича без застережень і навіть заперечень, але в основному він має рацію: розвиток феодальної влади не дійшов ще до того рівня, коли треба було створювати якийсь особливий орган, що стояв над князем і над його оточенням.Але найголовніший довід, який можна навести проти дослідників, що захищають існування боярської думи як особливої установи, - це вказівка на те, що князь не потребував особливої боярської думи тому, що в нього, починаючи з моменту утворення Київської держави, була нормальна, постійно діюча рада, а саме його дружина.