Предмет: Другие предметы, автор: kuliknasta3462

Дібрати вислови, вірші про матір, материнську любов Тема: РЗМ № 2 (письмово). Розгорнута відповідь на проблемні запитання: «Як розрізнити фальшиві й 1 справжні цінності?» та «Чому Хлопчик-зірка був покараний саме втратою вроди, а не в інший спосіб?»

Ответы

Автор ответа: krukviktoria007
0

Ответ:

Вислови та Вірші про Матір та Материнську Любов:

"Батько може дати нам життя, але мати надає йому сенс."

"Мати - це слово, що звучить як мелодія в найтоншому серці."

"У мами є те чарівне здатність лікувати обіймами та цілунками."

"Любов матері - це світло, яке освітлює наші найтемніші дні."

"Материнське серце - це найм'якше та найсильніше в світі."

"Материнська любов - це невичерпний джерело тепла та затишку."

Розгорнута відповідь на проблемне запитання "Як розрізнити фальшиві й справжні цінності?":

Фальшиві цінності нерідко привертають наше увагу широким блиском, але вони є мимовільними тінями справжнього сенсу. Справжні цінності, навпаки, проявляються у постійному внутрішньому відчутті задоволення та глибокому значенні. Розрізнити їх можна шляхом відданості осмисленому життю, де мета не полягає в швидкому виграші, а в побудові стійкого фундаменту особистого інтегрітету та задоволення від внутрішньої гармонії.

Розгорнута відповідь на проблемне запитання "Чому Хлопчик-зірка був покараний саме втратою вроди, а не в інший спосіб?":

Хлопчик-зірка, який був покараний втратою вроди, можливо, став жертвою невибагливої суспільної стигми, яка пригнічує та ображає тих, хто вирізняється. Втрата вроди може слугувати сигналом про глибоку потребу в суспільстві переглянути свої стереотипи та прийняти та цінувати різноманіття. Ця форма покарання може викликати обурення та водночас визвати до розмірковування про важливість внутрішньої краси та людяності.


arseny657: спасиба
arseny657: кар
krukviktoria007: немає за що?
Похожие вопросы
Предмет: Українська література, автор: manya31manyunya
ХЛІБ НА СТОЛІ

Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту
сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом і вилазили на лежанку.
Крізь просоння чув їх лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець,
аж віко* підпер!». Невдовзі досвіткове помешкання освітлювалося
живими зайчиками - нараз спалахували сухі дрівцята, потріскуючи
голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум’я лизало своїм
язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місили тісто. Було то вельми цікаве
видовисько. Неньчині обіруччя раз по раз занурювалися в діжу, од
чого ослінчик** аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли
воно нарешті ставало в’язким, як гума, і вже важко було працювати
руками, мати призупиняли роботу. «Вставайте, хлопці, - наказувала
нам, - поїсте й розходьтеся, бо буду хліб викачувати».
Поснідавши, батько йшов на роботу, а я, підсукавши холоші, біг на
кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей
час в оселі вже стояв паркий дух. На ліжкові, засланому
простирадлом, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька
кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими помахами
рук вони витягували опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно
не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували
круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька
клали паляницю на рушник. Робили вони це так вправно, що я
навіть не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачували останню, найменшу паляничку, що
призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі.
Розіславши капустяний листок поверх ясеневого язика лопати, вони
змащували його олією або притрушували борошном й усаджували
хлібину. Біле тісто паляниці нараз обдувало гарячим духом печі.
Нагнічені челюсті покліпували, наче в безмісячну ніч зорі. Іскорками

розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька
проштрихів, мати шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі;
потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя
паляничка


З цього тексту зробити короткий переказ, НЕ ПЛАН!!