твір кобзарове слово живе
Ответы
"Кобзарове слово живе"
Серце України, битвар та доленька,
В тобі заплетено кобзарське слово.
Колись, у криниці запахнуло поле,
А тепер — в кожному творі, в кожному голосі.
Тече Дніпро лагідно, як доля молода,
А на його хвилях пливе кобзарська мудрість.
Слова — краплини роси, що поливають квіти,
А кожна мелодія — як колосся весняне.
Тут, де стеляться полотна зеленої трави,
Де небо сплітається з весняними квітами,
Кобзар знову встає, щоб співати пісню,
Прославляючи долю, країну, рідну матір.
Його слово — не лише звуки на струнах,
Це душа, що вирує, наче вітер в степу.
Співзвучно лунає та пісня в небесах,
Бо кобзареве слово не вмирає, воно живе.
І в наших серцях, і в мелодіях весняних,
Воно переплетене з корінням родовим.
Кобзарське слово — це мудрість, як вечірні зірки,
Що світять нам шлях, даруючи натхнення.
Так нехай живе кожен твір, як відгомін струн,
Що водить нас стежками рідного краю.
Серце України нехай б’ється у кобзарському ритмі,
Бо кобзареве слово живе в нашій душі.