Твір на тему: "Музична історія творів Кобзаря"
Ответы
Ответ:
Тарас Григорович Шевченко вийшов з глибин українського народу, глибоко відчував біль свого народу, його муки, співчував йому і помагав його визволенню. Творчість поета тісно пов'язана з своїм народом.
Шевченко прекрасний знавець української народної пісні як в її словесній, так і в музичній формі. Шевченко знав і засвоїв безліч українських народніх пісень, він сам був тонким інтерпретатором тих пісень, сам записував їх та співав. У них Шевченко бачив відображення свого народу, його боротьба проти поміщицької сваволі та самодержавного ладу. Народ співав пісні Шевченка, й іноді не знав, що це слова великого поета.
Ще за часів життя Шевченка до кількох творів з «Кобзаря» пишеться музика. В процесі переходу пісенного матеріалу з «Кобзаря» в народний музичний побут значна роль належить і самому поетові, бо ці пісні переходять в народ з словами і музикою Шевченка.
Треба відзначити, що Шевченко був не лише геніальним поетом, видатним художником, а й освіченою людиною в музичній справі. Радянський композитор Пилип Козицький у своїй статті «Шевченко і українська музична культура» пише, що Шевченко своїм знайомством з кращими зразками загально-європейського мистецтва в різних його галузях і стилях досягає рівня фахівця музики.
Вплив Шевченка на українську і народну пісенну творчість мав і має велике значення в розвитку загальної музичної творчості, не лише до Жовтневої революції, а і в післяжовтневий період.
Слід окремо згадати про те, як в Галичині твори Шевченка сприяли найбільшому поширенню української народної ідеї. Видання «Кобзаря» на Придніпрянській Україні, а також петербурзьке видання Симиренка 1860 року, або Кожанчикова 1867 року, що були бібліографічними рідкостями і майже недоступні для галицьких українців, примусили видати у Львові том шевченкових творів під назвою «Поезії Тараса Шевченка», а пізніше чотиритомне видання наукового товариства ім. Шевченка.
Величезне враження та захоплення, яке викликали твори Шевченка серед галицьких українців, не зважаючи на відсутність в той час будьяких товариств чи співочих та музичних організацій і гуртків, сприяли тому, що після смерті великого поета члени львівської «Громади» вирішили організувати перше прилюдне святкування шевченківських роковин в 1868 році.
В музичній частині цього пам'ятного вечора виконувалися Безуглова «Марш на смерть Т. Шевченка», а головне «Заповіт», до якого написав музику за проханням Олександра Барвінського Микола Лисенко, який в той час перебував у Липській консерваторії. О. Барвінський став, таким чином, ініціатором музичного оформлення Лисенком «Кобзаря», бо це був перший музичний твір Лисенка, написаний до шевченківського тексту.
Галицький композитор Михайло Вербицький тоді написав теж музику до «Заповіту». Обидва ці твори зробили велике враження на слухачів.
Перші шевченківські вечори у Львові мали велике значення для дальшого розвитку нашої музичної культури і сприяли заснуванню співочих та музичних товариств.
Обсяг творчості композиторів до текстів Шевченка є прямо імпонуючим і становить свого роду унікальний, винятковий приклад.
Композитор Лисенко, і до цього часу найбільш видатний і багатобічний інтерпретатор Шевченка, становить виняткове явище в музичній літературі з величезною кількістю творів за текстами Шевченка.