Question

мої роздуми над байкою "Бджола і Шершень" Г.Сковороди). Обсяг дві сторінки поможливості

Answer 1

Ответ:

байки в Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складають­ся з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль, яку автор називає “силою”. Інко­ли друга частина байок – “сила” – у кілька разів об’ємніша за основну частину й сприймається як філософський трактат. Головне в байках Сковороди –

глибокий зміст, про це він так сказав: “Байка тоді нікчем­на та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини”.

Одна з найвідоміших байок Г. Сковороди “Бджола та Шершень” у формі діалогу між персонажами розкриває одвічну тему суперечності між трудовим способом життя й паразитичним існуванням. Образи Бджоли й Шершня алегоричні: Бджола – “герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться”, а Шершень – “образ людей, що жи­вуть крадіжкою чужого й родилися на те тільки, щоб їсти й пити”. Бджола бачить своє щастя лише в “сродній праці”, тобто праці за по­кликанням:

“Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж спожива­ти. до цього ми народжені”.

Шершень цього збагнути не може й заро­зуміло наділяє Бджолу такими характеристиками: “ти така дурна”, “багато у вас голів, та безглузді”.

праця має стати для лю­дини природною потребою і “найсолодшою поживою”, лише тоді праця “потрібне робить неважким, а важке – непотрібним”. У силі байки ав­тор бачить щастя людини в “природженому ділі”, яке є справді “найсо-лодшим бенкетом”.

Шершень – узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж – мудра людина, яка трудиться в “сродному ділі”, тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має.

Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).

Немає більшої радості, як “жити за натурою”. Це означає не вдоволення низьких потреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: “дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним”. дотримуватись таких правил у житті – значить догодити Богу, бо “усе в ньому і він в усьому”.