Question

Розвиток мовлення. Діагностувальну (контрольна) робота. Письмовий переказ
ЗИМОВИЙ ЛІС
Як чудово на прогулянці в зимовому лісі!
Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється.
Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш.
Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки.
Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь.
У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку.
Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка.
Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.

Answer 1

Діалог:

Наталя: Оля, а ти вже коли-небудь гуляла в зимовому лісі?

Оля: Так, вчора була. Це така казкова краса!

Наталя: Правда, всюди біле, наче в історіях. Гілки ялинок, ніби в шапках, а на них купи снігу.

Оля: Та найцікавіше, коли сніг падає з дерев і гілка розпрямляється. Це так гарно виглядає!

Наталя: І як сяє сніг на сонці! Всі кольори веселки віддзеркалюються в ньому.

Оля: А в руках, коли тримаєш трошки снігу, кожна сніжинка, ніби маленький шедевр.

Наталя: Дерева ще вкриті інієм і памороззю. Як у казці!

Оля: Та й в лісі так тихо. Здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою.

Наталя: Так, особливо, коли синичка цвірінькає. Стільки милого звуку.

Оля: А ввечері, коли сонце сідає, всі дерева переходять в різні відтінки. Як в казці про золотий ліс.

Наталя: Так, а потім місяць з'являється. І вже холодно, треба повертатись додому.

Оля: І йдемо по своїх слідах, як по хрусткому снігу, спостерігаючи, як ліс стає чорним на синьому сніговому килимі.

Наталя: Все ж таки зимовий ліс - це неймовірно красиво.

Answer 2

Зимовий ліс
В зимовому лісі прекрасні прогулянки!

Усе в лісі білосніжне, та вкрите пухнастим снігом. На гілочках дерев, особливо на ялинках, лежать купки снигу, котрі виглядають як шапочки. Всі гілочки схилилися до землі із-за ваги снігу. Коли сніжок припадає до землі, гілка розпрямляється.

Небо чисте, блакитного кольору. На сонечці сніжок переливається і грає усіма кольорами веселки, навіть болісно дивитися на цю красу.

Мороз. Сніг скрипить та хрумає від ходьби. Якщо взяти трохи сніжку та роздивитися його, то кожна сніжинка– як справжній витвір мистецтва, його нібито зробив казковий майстер-ювелір.

Дерева обгорнув не лише сніжок, а і іній та паморозень повкривали гілочки.
У лісі тихенько, здається, що усі заснули під біленькою ковдрою. У морозному повітрі звуки лунають дуже швидко, та на велику відстань. Ось ворона вскрикнула, ось сорока застрекотіла, ось зимова пташечка подала голосу. А ось це синичка зацвірінькала. Насиплю їм хлібчика, їм важко знаходити харчі взичку.
Ні, ще не всі заснули. Ось чиїсь сліди на сніжку залишилися. Хто ж тут бігав? Може, зайчик в біленькому зимовому кожушку, рятувався від руденької лисички, або від сірого злого вовка.
Сонечко взимку сідає рано. Ось все розовішає сніжок на шапочках ялинок, а біленькі берізки самі стають золото-рожевими. Спочатку блакитні, потім синенькі тіні лякають на сніжок між дерев. Небо стає червоним на заході, а зі сходу йде темінь, навіть тонкий серпок місяця вже можна вгледіти. Вечоріє, холоднішає. Повертаюсь додому, по своїх слідах на хрусткому сніжечку повертаюся. Виходжу з лісу, обертаюсь, а ліс вже чорний на синьому сніжечку.