Влада церкви в середньовіччі,
підготувати розповідь
помогите пожалуйста
Ответы
Відповідь:Середньовічна християнська церква в силу своєї провідної ролі у процесах державного та політичного життя феодального суспільства залишила спадщину, що оцінюється не лише духовними, але й правовими та політичними категоріями. З погляду сьогодення католицька церква в період Середніх віків була більш зануреною у феодальну структуру, аніж би їй належало за чистими потребами релігійного життя. Феномен діяльності Церкви-держави в період середньовіччя потребує наукових досліджень правників, на основі яких стане можливим скласти реальну схему розвитку держав, політичних та правових теорій цієї доби.
. Слід відзначити, що християнська церква не весь період свого існування активно приймала участь у політичному житті. З своїх початків християни та їх громади радше відмежовувалися від світської влади, аніж прагнули стати її частиною.
. Первинне християнство не було силою, що консолідувало суспільство в межах існуючої тоді Римської імперії. Попри факти переслідувань християн з боку певних римських володарів, загалом християнство не розглядалося як конкурент урядовим структурам, а отже не виявляло себе як певна політична група тиску, здатна на стрімке поширення своїх ідей. Ситуація змінилась лише у IV ст. н. е. після визнання католицької християнської громади імператорською владою, що не тільки зробило Церкву суб’єктом права, але й дозволило зайняти привілейоване становище у порівнянні з іншими існуючими на той час релігіями.
. Процес становлення християнської Церкви як особливого учасника феодальних державно-політичних відносин тривав не одне століття, пережив розпад Римської імперії, розвиток і падіння імперії Каролінгів та ін., призвівши в кінцевому випадку до доби папської могутності у ХІ-ХІІІ ст. н. є. Саме в цей період християнська Церква і стала повноправним феодалом, своєрідною політичною організацією, посідаючи найвищу ієрархічну сходинку у структурі феодального суспільства.
. Аналіз діяльності християнської Церкви середніх віків дозволяє виділити ряд категорій, що окреслюють основні риси Церкви, і є дуже знаковими для феодальних середніх віків.
. Церква як великий землевласник". Дійсним є те твердження про те, що християнська Церква володіла матеріальними благами, а більше - значними земельними площами. Будучи суб’єктом права, Церква акумулювала землі та нерухоме майно, одержане від окремих мирян та феодалів, а здебільшого від Імператорів в дар. Виходячи із специфічної жорсткої церковної ієрархії, всі одержані землі, що часто знаходилися в різних державах, належали єдиній церковній структурі. Постійне зростання земель зрештою сприяло процесам феодалізації церкви.
Пояснення: