Загальна характеристика облаштування повоєнного світу: проблеми та способи їх вирішення Паризька конференція 18 січня 1919
Ответы
Паризька мирна конференція 1919-1920 рр. була скликана державами-переможницями Першої світової війни для вироблення і підписання умов з переможеними державами. Конференція почалася 18 січня 1919 р. і тривала до 21 січня 1920 р. На ній були представлені 32 держави, але основну роль відігравали США, Великобританія, Франція і Італія, які утворили так звану "Велику четвірку". Головними проблемами, які обговорювалися на конференції, були:
- Визначення нових кордонів Європи, Азії і Африки, з урахуванням національних інтересів і принципу національного самовизначення.
- Розподіл колоній і мандатів між переможцями, з урахуванням їхніх економічних і стратегічних інтересів.
- Встановлення репарацій, які повинні були сплатити переможені держави, особливо Німеччина, за завдані збитки і шкоду.
- Створення нового міжнародного органу, який мав би забезпечити мир і безпеку в світі, - Ліги націй.
Способи вирішення цих проблем були викладені в п'яти мирних договорах, які були підписані на конференції:
- Версальський договір з Німеччиною (28 червня 1919 р.)
- Сен-Жерменський договір з Австрією (10 вересня 1919 р.)
- Невійський договір з Болгарією (27 листопада 1919 р.)
- Тріанонський договір з Угорщиною (4 червня 1920 р.)
- Севрський договір з Османською імперією (10 серпня 1920 р.)
Однак, ці договори не задовольнили всіх сторін, які брали участь у конференції, і викликали багато протестів і суперечок. Деякі з них були переглянуті або замінені наступними договорами:
- Вашингтонська морська конференція (1921-1922 рр.), яка встановила обмеження на будівництво військових кораблів і визначила статус колоній у Тихому океані.
- Рапальський договір між Німеччиною і Радянським Союзом (1922 р.), який відновив дипломатичні відносини між ними і визнав їхні економічні інтереси.
- Лозанський договір між Туреччиною і союзниками (1923 р.), який скасував Севрський договір і визнав суверенітет Туреччини над її територією.
- Договори Локарно (1925 р.), які підтвердили кордони Німеччини з Францією і Бельгією і передбачали гарантії безпеки від Великої Британії і Італії.
- Юнгський план (1929 р.), який зменшив репарації Німеччини і розподілив їх на рівні терміни.
Паризька мирна конференція мала великий вплив на облаштування повоєнного світу, але не змогла вирішити всі проблеми, які виникли після війни. Деякі з її рішень були несправедливими, неефективними або нереалістичними, і спричинили нові конфлікти і напруженості в міжнародних відносинах.