Question

Твір на тему "Світ ловив мене, та не спіймав"​

Answer 1

Відповідь:

Життя — це непередбачуваний лабіринт подій, який намагається зловити нас своїми хитрощами і випробуваннями. Кожен крок, кожне рішення — це ігра з власним фортуном, інколи вдачею, інколи невдачею. І ось я, поглиблюючись у глибини цього лабіринту, можу заявити: "Світ ловив мене, та не спіймав."

Спочатку, здавалося, що кожна перепона — це лише випробування, а кожна невдача — це тільки натхнення для нового спробу. Я відчував, як світ тягнув мене в різні напрямки, випробовуючи мою силу, витривалість і впертість. Проте, незалежно від того, як сильно він старався, світ не зміг спіймати мене в свої пастки.

Можливо, це тому, що я вирішив дивитися на життя як на пригоду, а не як на бійку, де кожна помилка — це крок назад. Можливо, тому, що я відмовився від страху перед невдачею і прийняв її як частину свого розвитку. І можливо, тому, що я відчував в собі силу, навіть коли здавалося, що весь світ обертається проти мене.

Кожен момент життя — це навчальний досвід, і я вмів витягти найкраще з усього, що мені принесла доля. В світі, де кожен хоче зловити тебе у свою граблі, я обрав танцювати на власних правилах. І хоча світ ловив мене своїми хитрощами, я керував своїм танцем, уникаючи влучних ударів.

Світ ловив мене, та не спіймав, адже я відчував у собі силу волі, відмовився від страху і крокував вперед з впевненістю, неважаючи на весь ловкій план світу. І цей досвід навчив мене, що навіть у найскладніших ситуаціях можна знайти світло, яке освітить твій шлях через лабіринт життя.

Пояснення:

Answer 2

Объяснение:

Бог вділив усіх грунтами – Це пропасти може теж. Жереб мій із бідняками… Григорій Сковорода …Світає. Ранок дихає свіжістю, повіває прохолодний вітерець, сумна верба купає в Мінозі свої зелені віти. Чути гелготання гусей… І сопілка, люба серцю сопілонька!

Дитинство… Натруджені руки старенької мами, передчасно посивілий батько… Ну годі, годі вже. Пора… Вітре-цигане, кличуть в дорогу Гори високі, далекі краї, Трави у росах, місяць і зорі, Вогнища ночі й думи сумні…

І знову в дорозі мандрівний філософ. За спиною все та

ж худа торбинка, а в ній – скибка житнього хліба, та ще сопілка… Угорщина, Словаччина, Польща, Петербург, Братислава, Відень, Будапешт; університети, лекції, бібліотеки, філософські праці, іноземні мови, диспути. Не шеляги в кишені, але ж нові знання, нові ідеї!..