Твір на тему "Золотих не хочу лаврів"
СРОЧНО!! ДАЮ 20 БАЛЛОВ
Ответы
Золотих не хочу лаврів. Якщо згадати, то кожен крок, кожен таємничий вигук вітру, або весняний запах квітучого полуницею лісу – це вже винагорода для мене. Я відчуваю легкий дотик природи, і серце моє відгукується їй відразу.
Золото може блискати на тій чи іншій арени, але мені здається, що найцінніше скарбницею є власна душа. Я вірю в силу щирості, у миті, коли твориш щось з чистого серця, без прагнення отримати похвалу чи визнання.
Лаври можуть гойдатися на голові, але справжній успіх – це відчуття глибокого задоволення від власної праці, від того, що робиш щось корисне для себе та інших. І час виявляється вартішим за будь-які нагороди.
Можливо, це не завжди виглядає так імпозантно, як золоті лаври на підіумі, але часто саме в простих радощах, в щирості почуттів і теплі від людської близькості ховається справжнє багатство. І я готовий обирати це "золото" кожен день, не чекаючи на великі перемоги, адже вони вже тут, поруч із нами – в дзвінкій краплі роси на траві та у посмішці друзів.