Напишіть ессе-дослідження про Тараса Шевченка, проаналізувавши одну із сучасних ілюстрацій(на ваш вибір). Як художник образ Тараса Шевченка, на що акцентує увагу(вираз обличчя, очі, окремі деталі-символи, гаму кольорів, фон)? Розкажіть про свої враження під час досліджень.
Обсяг: 1,5 сторінки.
Про „Квантовий стрибок Шевченка”, допоможіть, будь ласка.
Ответы
Ответ:
Тяжке життя і Тараса, і простих людей (він твердив, що історія його життя є частиною історії його Батьківщини) наклала глибокий відбиток і загострила почуття до правди і кривди, до несправедливості і справедливості. Поет був великим правдолюбом, не терпів гніту, поневолення, насильства, будь-якого людського приниження. Справедливість для нього була понад усе, і народні болі сприймав як власні. Вони були надто болючими для його надзвичайно чутливої, вразливої душі... Він швидко розчулювався, це було настільки глибоким, що міг і заплакати... Особливо таке часто траплялося після неволі, після солдатчини.
Ще одна риса — ніколи не брехав. Особиста чесність, порядність були, по-сучасному, стилем життя. І якщо хтось закидав йому про фальш, про те, що сказав неправду — спалахкував рум’янцем, дуже переживав, тривожився... Тобто щирість, безпосередність його були просто дивовижними.
Особливе ставлення до природи. Яку, як поет і художник, не лише любив, обожнював, а глибоко розумів, сприймав, прочитував, якщо хочете, пропускав через душу. Його рідкісне обдарування народжувало чудові картини і пензлем і в поетичних творах, що давно стали зразками неперевершеного поетичного живопису.
Відомо, що Шевченко не навчався в університетах і був більше самоуком. Та не забуваймо, що закінчив Академію художеств. Він створив себе сам, адже надзвичайно багато прочитав і піднявся до найвищих вершин освіченості. Жага до пізнання була з ним до кінця днів. Титанічною самоосвітою увібрав передові існуючі знання, піднявся на найвищі щаблі гуманізму.
Безмежною була його доброта. Про яку ще за життя поета складали легенди. Саме про таких, як Шевченко, твердять, що скине останню сорочку свою. Де б не жив, щоб не робив — завжди подавав милість нужденним. І подавав не копійки (хоч і тоді це були пристойні гроші), а давав п’ятдесят копійок, карбованця, червінця... А на другий день сам сидів без хліба, бо не було за що купити. Особливою поетовою любов’ю були діти. Дітям, де мешкав, купував цукерки і пригощав.
Шевченко високо цінив дружбу, мав численних друзів, і зрозуміло чому. На дружбу відповідав дружбою, але, напевне, справжніх друзів у нього було небагато. Як і в кожного з нас.
Особисте життя поета склалося так, що він залишився одиноким, тобто не одружився. Хоч дуже цього прагнув в останні роки. А перша любов прийшла, як і в кожного з нас, ще в дитинстві. Було в нього не одне кохання і в молоді роки, бо до жінок ніколи не був байдужим. Шевченко, як справжній чоловік, особисте життя тримав за сімома замками і про нього ніде й нікому не розповідав. Хоч Шевченко літами був нестарим, помер у сорок сім років — ще молодою людиною. Щодо побуту, то Шевченко був невибагливим. Жив по-простому, до розкошів, до багатства ніколи не прагнув. Як глибоко віруюча людина, жив за Божими заповідями і задовольнявся тим, що посилала доля. На жаль, навіть власного житла не мав — помер безхатьком
Объяснение:
про характер, підійде?