Предмет: Українська література, автор: vojtenkovika90

Пригадайте, як виник задум написати твір «Мартина Борулі».

Ответы

Автор ответа: parhinsaha05
0

Відповідь:

Задум написати твір "Мартина Борулі" виник у мене, коли я спостерігав за людьми, які з задоволенням читали книжки про пригоди супергероїв і фантастичних світах. Я задумався, чому не створити героя з реального життя, яким міг би бути кожен з нас.

Для мене було важливо створити персонажа, з яким читачі могли б ідентифікуватися, з ким вони могли б почувати співчуття та співпережити всі його емоції. І так народилася ідея про Мартіна Борулю - звичайного хлопця, який жив у маленькому містечку і мріяв змінити світ.

Мартін був звичайним підлітком зі своїми радощами та переживаннями. Він мріяв побачити світ, відчути справжню свободу і зрозуміти своє місце в ньому. Він знаходився в стані постійної боротьби зі своїми власними страхами та невпевненістю. Проте, Мартін не здавався і кожен день вчився новому, намагаючись знайти себе.

Але, щоб зробити Мартіна Борулю особливим, я надав йому суперсилу. Ця сила полягала не в надприродних здібностях, а в його здатності бачити красу і добро у навколишньому світі, навіть у найпростіших речах. Завдяки цьому, Мартін зміг бачити потенціал у кожній людині та зробити її кращою.

За допомогою своєї суперсили, Мартін допомагав людям знайти нове зміст у своєму житті, подолати труднощі та розкрити свої таланти. Він став інспірацією для багатьох і довів, що кожна людина може бути героєм власного життя.

Таким чином, задум написати твір "Мартина Борулі" виник з бажання надихнути людей, показати їм, що кожен з нас може змінити світ навколо себе і робити його кращим місцем для всіх. Основною ідеєю цього твору було передати важливість простих речей, добра та віри у себе.

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
помогите пожалуйста!!!!!
Прочитайте уважно текст, зробіть записи ключових слів і речень.
У чому твоє призначення?
Мабуть, кожен із нас часто запитував себе: хто я такий і яке моє
призначення на Землі? Як зробити своє життя цікавим і різноманітним?
Як прожити, щоб отримувати задоволення і водночас бути корисним
суспільству? Питання дуже складне і в той же час дуже просте, а
відповідь ще простіша: жити потрібно по совісті.
Досить часто можна почути, що людям без честі і совісті набагато
легше пристосовуватися до будь-яких умов і до будь-якого середовища.
Але це зовсім не так. Інколи за маскою вульгарності і грубості ховається
зранена душа, яка так прагне щастя і хорошої долі. Часто в пошуках
кращого ми не помічаємо звичайних земних радостей, а вони ж ось тут,
зовсім поряд. Це сонячний ранок і тихий журливий вечір, це рідне село,
де ти знаєш кожну стежку, це родина з дорогими тобі людьми, це школа і
шкільні друзі, котрі інколи готові заради тебе на відчайдушні необдумані
вчинки...
Щастя – це те, що тебе оточує, що рухає тобою і дає наснагу. Щастя
– це перше посаджене дерево і перший поцілунок, це батьківська похвала
й хороша оцінка у щоденнику, це смачна цукерка і радість від забитого
гола, це красива сукня і чашечка ароматної кави...Зуміти це все оцінити –
справа не хитра, але водночас варто задуматися: а хто ж я серед цієї
життєвої круговерті? Сьогодні кинув грубе слово мамі, штурхонув ногою
кота, який трапився на шляху (нехай знає в оселі місце!), розказав
учителю свої права, забувши про свої обов’язки, втік з третього уроку, а
ще...А ще багато чого, тільки чомусь ці «подвиги» не принесли бажаного
задоволення. А ще...А ще в душі якийсь буравчик не дає спокійно
заснути, перевертає з боку на бік, відганяє сон. Це – совість. І є вона у
кожного з нас. Тільки одні роблять висновки, а інші випробовують долю,
наступаючи і далі на ті самі граблі, які так боляче б’ють носа.
Жити по совісті? А це як? Мабуть, треба поглянути на себе збоку і
прокрутити все назад: ласкаво обізватися зранку до батьків, бо вони у нас
одні, погладити Мурчика, який так чекає від тебе ласки, поглянути в очі
вчителя, у яких відбивається щире бажання навчити і безсилля перед
твоєю байдужістю, відсидіти урок, хоч як би важко не було, попросити
вибачення у товариша, якого зовсім недавно вилаяв останніми словами,
переділити навпіл яблуко, пригостивши першокласника...І тоді буравчик
серед ночі притихне і спатиме спокійно разом з тобою. А ти,
прокинувшись інколи посеред темряви, подумаєш: яке ж все-таки життя
цікаве і різноманітне, то навіщо його дні витрачати на всілякі дурниці,
коли можна прожити гідно, залишивши після себе по-справжньому
хороший слід.​
Предмет: Математика, автор: Аноним