Предмет: История, автор: bagricliza

2. Якими шляхами люди освоювали простір Землі? що їм допомагало, а що уповільнювало ïхне просування? 3 На які перiоди історики полiляють давню історію людства?​

Ответы

Автор ответа: artembuncak
1

Відповідь:Етнографія знає небагато народів, яким торгівля не була б відома хоча б у самій елементарній формі. Таким народом є жителі Вогняної Землі, яким до знайомства з європейцями і в значній мірі навіть пізніше незнайома була сама ідея торгівлі. Поряд з ними стоять або, вірніше, стояли багато з австралійських дикунів. Цейлонські ведди — навіть прийшовши в зіткнення з культурними прибульцями, могли додуматися тільки до самого первісного виду обміну, який Шарль Летурно (французький етнограф-соціолог) називає «commerce par depots» (торгівля продуктом, який виробляється у даному районі). Такий продукт і по теперішній час зустрічаються, крім веддів, у ескімосів, у полінезійців, у африканських маврів, в Абісинії, за яким можна відрізнити обмін, як такий, від символічної міни. Уже у дикунів зустрічаються в ембріональній формі дві істотно необхідних умови для розвитку торгівлі: спеціалізація промисловості і монета. Роль останньої в різних місцях грають коштовності, прикраси (раковини), хутра, раби, худоба тощо.

У Межиріччі, Стародавньому Єгипті торгові відносини стали складатися вже більш визначено, з'явилися одиниці розрахунку, почала утворюватися закономірна схема: товар — гроші — товар.

Клинопис вавилонян розповідає про угоди з купівлі та продажу рабів, худоби, землі. Тоді ж почали складатися і кредитні відносини між людьми, освоюватися шляхи, по яких вантажі, раби і худоба доставлялися в Персію, Вірменію, Мідію, Аравію та Індію. Цими ж шляхами доставлялися дорогоцінні камені, спеції і пахощі, тканини та вироби зі срібла та золота. Міста, через які проходила транспортування вантажів, процвітали.

Пояснення:

Похожие вопросы
Предмет: Українська мова, автор: Аноним
помогите пожалуйста!!!!!
Прочитайте уважно текст, зробіть записи ключових слів і речень.
У чому твоє призначення?
Мабуть, кожен із нас часто запитував себе: хто я такий і яке моє
призначення на Землі? Як зробити своє життя цікавим і різноманітним?
Як прожити, щоб отримувати задоволення і водночас бути корисним
суспільству? Питання дуже складне і в той же час дуже просте, а
відповідь ще простіша: жити потрібно по совісті.
Досить часто можна почути, що людям без честі і совісті набагато
легше пристосовуватися до будь-яких умов і до будь-якого середовища.
Але це зовсім не так. Інколи за маскою вульгарності і грубості ховається
зранена душа, яка так прагне щастя і хорошої долі. Часто в пошуках
кращого ми не помічаємо звичайних земних радостей, а вони ж ось тут,
зовсім поряд. Це сонячний ранок і тихий журливий вечір, це рідне село,
де ти знаєш кожну стежку, це родина з дорогими тобі людьми, це школа і
шкільні друзі, котрі інколи готові заради тебе на відчайдушні необдумані
вчинки...
Щастя – це те, що тебе оточує, що рухає тобою і дає наснагу. Щастя
– це перше посаджене дерево і перший поцілунок, це батьківська похвала
й хороша оцінка у щоденнику, це смачна цукерка і радість від забитого
гола, це красива сукня і чашечка ароматної кави...Зуміти це все оцінити –
справа не хитра, але водночас варто задуматися: а хто ж я серед цієї
життєвої круговерті? Сьогодні кинув грубе слово мамі, штурхонув ногою
кота, який трапився на шляху (нехай знає в оселі місце!), розказав
учителю свої права, забувши про свої обов’язки, втік з третього уроку, а
ще...А ще багато чого, тільки чомусь ці «подвиги» не принесли бажаного
задоволення. А ще...А ще в душі якийсь буравчик не дає спокійно
заснути, перевертає з боку на бік, відганяє сон. Це – совість. І є вона у
кожного з нас. Тільки одні роблять висновки, а інші випробовують долю,
наступаючи і далі на ті самі граблі, які так боляче б’ють носа.
Жити по совісті? А це як? Мабуть, треба поглянути на себе збоку і
прокрутити все назад: ласкаво обізватися зранку до батьків, бо вони у нас
одні, погладити Мурчика, який так чекає від тебе ласки, поглянути в очі
вчителя, у яких відбивається щире бажання навчити і безсилля перед
твоєю байдужістю, відсидіти урок, хоч як би важко не було, попросити
вибачення у товариша, якого зовсім недавно вилаяв останніми словами,
переділити навпіл яблуко, пригостивши першокласника...І тоді буравчик
серед ночі притихне і спатиме спокійно разом з тобою. А ти,
прокинувшись інколи посеред темряви, подумаєш: яке ж все-таки життя
цікаве і різноманітне, то навіщо його дні витрачати на всілякі дурниці,
коли можна прожити гідно, залишивши після себе по-справжньому
хороший слід.​
Предмет: Математика, автор: anutinaannagmailcom
Предмет: Қазақ тiлi, автор: Аноним