1.Прочитайте вірш. Напишіть асоціативне есе.
МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: — Молись,
Молися, сину, за Вкраїну
Його замучили колись. —
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та неоднаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
2.В есе використайте:
2-3 архаїзми або історизми,
2-3 фразеологізми;
одне питальне речення,
одне окличне.
Ответы
Ответ:
Вірш Тараса Шевченка "Мені однаково, чи буду..." вибуджує в серці глибокі почуття патріотизму та туги за рідною землею. В усій своїй трагічній красі він вражає своєю емоційністю та гострим відчуттям неволі.
Архаїзми та історизми в поезії створюють атмосферу старовинності, дозволяючи відчути зв'язок із давніми часами. Вираз "в огні" вказує на страждання та випробування, а "присплять, лукаві" підсилює почуття обману та коварства, що супроводжує невільницьку долю.
Питальне речення "Чи буде той син молитися, чи ні?" змушує задуматися про долю нащадків та їх відношення до рідної землі. Окличне речення "Ох, не однаково мені" виражає авторову внутрішню біль та неврегульовану тугу за Україною.
Висловлюючи своє безбайдуже ставлення до того, чи запам'ятає його світ чи ні, Шевченко залишає нам спадок невмирущої любові до рідної землі та глибоке бажання вільного та гідного життя для українського народу.