Question

Восени 1999 р. у звязку з відсутністю заяв про виділення земельних паїв від членів ЗАТ з масиву земель, переданих у колективну власність, поля були засіяні озимими культурами. У січні 2000 р. К. за договорами дарування став власником сертифікатів на право на земельні частки (паї) загальною площею 41,38 гектара. У натурі земельну ділянку було виділено 28 квітня 2000 р. Частина виділеної ділянки виявилася під посівами, врожай з яких К. зібрав та присвоїв. ЗАТ звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ЗАТ вартості зібраного врожаю, суд першої інстанції задовольнив позов виходячи з того, що К. протиправно присвоїв собі врожай КСП, частина якого повинна передаватися в рахунок виплати майнових паїв колишнім членам КСП. Скасовуючи рішення суду першої інстанції і постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач за договором дарування від 18 квітня 2000 р. отримав земельну ділянку площею 7,49 гектара, а тому правомірно зібрав вирощений на ній врожай і не міг цим заподіяти позивачеві матеріальну шкоду. КСП звернулося з касаційною скаргою вказуючи на помилкове ототожнення дарування сертифікатів на право на земельні частки (паї) із земель, переданих у колективну власність, з даруванням конкретних земельних ділянок, таким чином апеляційний суд неправильно визначив і правовідносини, які виникли між учасниками цих угод і КСП щодо землеволодіння та права на врожай. Підготуйте рішення касаційної інстанції.

Answer 1

Рішення касаційної інстанції:

Касаційна інстанція розглянула справу щодо стягнення вартості зібраного врожаю від відповідача, К., на користь ЗАТ.

З урахуванням вищезазначених обставин і аргументів, поданих сторонами, касаційна інстанція приходить до висновку, що рішення апеляційного суду є обгрунтованим і правомірним.

Касаційна інстанція підтверджує апеляційне рішення, враховуючи той факт, що відповідач К. отримав земельну ділянку відповідно до договору дарування, а не земельні паї від колективного сільськогосподарського підприємства (КСП). Отже, він мав право зібрати врожай, вирощений на цій земельній ділянці, і не міг завдати матеріальну шкоду ЗАТ.

Враховуючи вищезазначені обставини, касаційна інстанція підтверджує рішення апеляційного суду і відмовляє у задоволенні позову ЗАТ щодо стягнення вартості зібраного врожаю від К. Наступне рішення є остаточним та не підлягає апеляції.