твір-роздум на тему три професії
Ответы
Відповідь:
Професію я ще не вибрав. Поки що не кваплюся — усе-таки (..) роки навчання в школі попереду. Але батьки вважають, що час мені вже задуматися про своє майбутнє. І я іноді задумуюся...
Ще рік тому я марив про кар'єру лікаря. Я обожнював цю гру. Обожнюю і зараз. Але якось само собою так сталося, що я зрозумів — Олександр Олексійович Шалімов з мене не вийде. Адже одна справа — обробити рану на коліні і зовсім інше — робити операції, присвячувати цьому увесь свій час, "викладатися" цілком. Потрібно жити милосердям — тільки тоді можна домогтися успіху в лікарі. Я б так не зміг. І я залишив цю витівку...
Виходить, що лікарем я не стану тому, що зрозумів: ця професія — не частина мого життя, а просто досягнення. Я не вкладав в неї свою душу — і він мені цього не простив. Отже, щоб бути фахівцем у чомусь, потрібно віддавати себе своїй справі... Чи вийде в мене це? Як мені бути? Ким стати? Я перебираю всі можливі варіанти. Мама каже, що зараз найпрестижніша освіта — юридична або економічна. Зовсім не уявляю себе нотаріусом або адвокатом! Та й правознавством не цікавлюся. Не вийде з мене юриста! Що в нас далі? Ага, економіка. До речі, мій двоюрідний брат навчається на економічному факультеті, і коли він вимовляє слова "логарифм", "інтеграл", "валовий продукт" або "ПДВ", то я розумію, що скоріше вмру, чим буду наслідувати його. Не дружу з занудними словами, та й з економікою теж. Як кажуть, "душа не лежить". А до чого вона в мене "лежить"? "До телевізора", — сміється мій батько. До телевізора? Так... Мені, звичайно, завжди хотілося працювати на телебаченні, але щоб серйозно замислюватися про це... Вірніше, я замислювався, але відразу гнав від себе цю думку. Стати журналістом... тобто тележурналістом — це щось з області фантастики. У всякому разі, я завжди вважав, що це вдається тільки дуже талановитим, дуже розумним і дуже сильним людям. Чи зможу я? Чи зможу вступити на факультет журналістики, потім — "прорватися" на телебачення, потім — робити вдалі, цікаві репортажі? Постараюся. Я знаю, що творча робота — то для мене. І головне — ніяких занудних слів.
Пояснення: