поміркуй, чому вівчарством займалися тільки в Карпатах?
Ответы
Завдяки вівцям чистяться полонини, захист від ерозії ґрунтів. Та насамперед дають вони корисну продукцію: м’ясо, молоко, вовну. З молока роблять масло, сир і продукти з нього – вурду, бринзу, будз. Вовна йде на кожухи, килими, ліжники. От тільки чимало майстрів переходять на молдавську вовну, яка дешевша, хоч і не така якісна. М'ясо коштує задешево. Полонинська продукція не оплачується, – кажуть горяни.
Так доять вівці
Колись у Верховинському районі (так звані базові роки: 1985-91) було 100 тисяч поголів’я овець, по 50 тисяч в громадському секторі і в індивідуальному. Зараз – трохи більше трьох тисяч. На розгляді у Міністерстві аграрної політики України є кілька програм із розвитку вівчарства, та, очевидно, у чиновників до них руки не доходять. А без державної підтримки цю галузь тваринництва не відродити, вважає заступник голови Верховинської райдержадміністрації Михайло Нечай.
«Держава може допомогти єдиним шляхом – коштами, а кошти у вигляді дотацій: за кожний зданий кілограм вовни і кожний зданий кілограм м'яса баранини повинна бути дотація. Миттєвої віддачі у тваринництві, а тим більше вівчарстві ждати не можна. Тому оркестр налаштований на 3-5 років», – зазначає Михайло Нечай.
На Верховинщині сподіваються, що з часом тут будуть приватні садиби, де можна буде побачити, як на полонинах випасають овець, роблять бринзу, тчуть із вовни ліжники. Наразі ж йдеться про те, аби зробити «зелені коридори» і «тепличні умови» хоча б тим, хто розводить овець. Щоби зовсім не зникли…