Напишіть другу половину історії про вампіра (500) слів
ДАЮ 35 БАЛІВ
Ответы
Частина 2: Відлуння темряви.
Проте, інші вампіри не розділяли моїх змін, в своєму графстві Срібної Лілії , став зовсім чужий, навіть для свого батька, могутнього графа Мелфоса.
Однієї ночі, в мої апартаменти завітала Джаклін. Сказати що я був приголомшливий її візитом – не сказати нічого.
Її блакитні очі були холодними та суворими.
"Деміане,... Твої вчинки на слуху в усіх! Ти розумієш, що такими діями ти підставляєш наше графство? "
Я глибоко вдихнув, намагаючись стримати обурення: " Як завжди, старша сестра прийшла повчати молодшого брата. Це моє життя і я сам знаю що робити!"
Джаклін залишалась непохитною: " Бо я, на відміну від тебе, маю таку річ, як відповідальність."
Після невеликої паузи, я помітив як погляд моєї сестри змінився, тепер вона дивилась на мене з розумінням: " Я прийшла тебе пережити....", сказала вона з відтінком суму та занепокоєння в її голосі.
Я був шокований від того що почув : "Про що попередити?"
Джаклін підійшла ближче до мене, з її очей покотились сльози " Правителі темряви скликають Раду Честі, де буде вирішуватись твоя доля. І я думаю ти здогадуєшся про їх вирок" , я відчував як Джаклін говорячи до мене намагалась тримати впевнений, спокійний тон. Це одна з речей, якої її вчили ще з дитинства – не дозволяти собі проявляти слабкість.
Я обійняв Джаклін лагідно, намагаючись висловити свою вдячність, любов та розуміння, що вона завжди турбувалась про мене.
Вона обійняла мене у відповідь : Будь пильним та бережи себе. Особливо стережись нашого батька... Ти знаєш про один із пунктів Маніфесту Честі? За яким, щоб змити клеймо з роду, член сім'ї має вбити порушника ", –завершила вона,ступивши крок назад : "Пообіцяй , що будеш берегти себе, Деміане "
Я ніжно взяв її долоню в свої: "Обіцяю", – відповів впевнено.
Звільнивши її долоню, я зазирнув в її блакитні очі : "Дякую... Вибач що втягнув тебе у все це, Джаклін. Але, як же батько? Він рано чи пізно довідається що ти була зі мною ".
Вона глибоко вдихнула та відповіла " Це вже мої проблеми. Якщо будуть якісь новини я зв'яжусь з тобою. Мені час йти, поки вартові не помітили моєї відсутності" , промовила Джаклін та розчинилась в темряві моєї кімнати.
Треба подумати, що робити далі.
Я не буду просто сидіти склавши руки, поки Джаклін ризикує собою.
Каплі дощу відбивали монотонний ритм по даху. Сівши на ліжко, я охопив свою голову , приклавши долоні до скронь. Єдина проблема для тих, кого я оточую – я . Моя сім'я повинна вбити мене, Джаклін та Елена також перебувать під загрозою лише через мене!
Джаклін права, що мені теж необхідно стати відповідальним. Я не можу дозволити щоб через мене страждали інші.
В першу чергу, я відчуваю що повинен захистити Клену , якщо вампіри довідались про мої зміни, то вони довідались хто є рушієм цих змін.
Під гуркіт дощу по даху, знаходячись в нерозумінні що робити далі ,я заплющив очі.
Одразу ж на наступний ранок, я надіслав текстове повідомлення Елені: "Привіт, нам треба зустрітись. Це терміново. Я буду тебе чекати тебе в кафе "Патриція", опівдні ".
Я сидів за столиком біля вікна, залишилось чотири хвилини хвилин, де ж вона? Хоч би вона прийшла , будь ласка.
Хвилювання взяло вгору, серце калатало, мої легені жадібно хапали порції повітря, намагаючись заспокоїти мене.
Двв хвилини! Жав хвилини залишилось, я дивлюсь на стрілки годинника – аж раптом почув звук відкриття дверей.
Елена стояла переді мною.
Я видихнув з полегшенням, немов тяжкість зникла з моїх грудей.
По її виразу обличчя можна було сказати, що Елена відчуває занепокоєння та збентеженість .
Поки наближався до неї, обдумував що сказати, бо я не можу заявити їй, що я син одного із могутніших правителів темряви, графа Мелфоса.
Як тільки дистанція між нами стала в пару кроків, вона запитала : "Що сталось? Твоє повідомлення мене налякало."
Я всім своїм виглядом намагався здаватись спокійним : "Я радий що ти прийшла. Ходімо, я зайняв нам ось той столик, біля вікна Я тобі розповім все"
Елена засумнівалась на мить, потім кивнула. Я її повністю розумію.
Я замовив нам по чашечці гарячого шоколаду.. Почекавши поки Елена зробить декілька ковтків та трохи заспокоїться.
"Елено, якби я не сказав це тобі, я б почувався останнім негідником. Ти повинна це знати".
Обличчя Клени стало ще напруженішим : "Знати що, Деміане? "
Я подивися в її карі : "Моє минуле мене переслідує.... Все погане що я хотів би залишити відлунням повертається знову. Те що так я старався уникати тепер загрожує мені та тобі...."
Елена подивилась на мене з розчаруванням, гнівом та страхом : "В що ти мене втягнув?
Хто ти, Деміане?!"
"Я син одного могутнього чоловіка, я не став миритись з його порядками та правилами. Я здійснив дуже великий проступок, що підштовхнув його опонентів до можливості тиску на нього через мене....Мені дуже шкода"
"І що тепер?", з відчаєм спитала вона
"Прошу довіритись мені.... Я знаю як це звучить, проте я благаю довіритись мені Зараз ми маємо діяти разом за для нашої безпеки"