повідомлення на тему дискусія про абетку в Галичині
Даю 100 балів
Ответы
Ця назва, можливо, є пізнішою калькою з позначення дискусій, які точилися на початку 1830-х років щодо правопису словенської мови ― термін «азбучна війна» (нім. ABC-Krieg) вперше був вжито М. Чопом в однойменній статті, яка вийшла друком 27 липня 1833 року у журналі «Illyrisches Blatt». Досі не з'ясовано, хто і коли вперше застосував цей термін в контексті мовно-правописних дискусій в Галичині.
Перший етап «азбучної війни» розпочався 1834 року після оприлюднення праці Й. Лозинського, в якій стверджувалося, що латинські букви, на відміну від «мертвої» кирилиці, можуть повніше і точніше відобразити характер української мови. Другий її етап розпочався 1859 року після публікації пропозицій Й. Їречека про введення української писемності на основі чеського алфавіту[3]. Обговорення алфавітного питання тривало аж до 1880-х років, але не завжди публічно.
Конкуренція кирилиці і латиниці набула рис міжнаціональної конфронтації між поляками і українцями, оскільки для останніх кирилиця була символом власної ідентичності ― спочатку релігійної, адже кирилиця пов'язувалася зі східним богослужбовим обрядом, а потім національної .Обидві сторони не враховували той факт, що латиниця значно точніше передавала особливості західноукраїнського мовлення.
Попри свій невеликий масштаб, «азбучна війна» дещо пожвавила культурне життя Галичини та стала важливою подією як у науковому, так і у суспільно-політичному вимірі.
З одного боку, «азбучна війна» стала однією з передумов активізації українського національного руху в Галичині, консолідації сил в боротьбі зі спробами полонізації, розвитку національної культури, а з іншого ― замкнула його на мовному питанні, що посприяло підвищенню інтересу освічених верств населення до вивчення живої народної мови і усвідомлення етнічної єдності українського населення Австро-Угорщини і Російської імперії, але відволікало діячів українського національного руху від вирішення інших проблем.
«Азбучна війна» сприяла зародженню русофільства і українофільства в Галичині. Русофіли вважали, що впровадження латиниці мало за мету знищення «загальноросійської єдності» українців, білорусів і росіян, яке, на їхню думку, забезпечувалося через використання кирилиці[13]. Прихильники латиниці відокремлювали церковнослов'янську мову від живої народної, тим самим ставши попередниками українофілів ― прихильників розвитку української мови на народній основі.