Відтворення в піснях козацтва в суспільно побутових пісня,написати твір!!!!!!! Будьласкааа!!!!!!!!!!!!!!даю 100 балів
Ответы
Ответ:
Козацтво - це яскрава і героїчна сторінка в історії України, яка відбила свій відбиток у народній творчості. Суспільно-побутові пісні - це один з видів народної лірики, який висловлює думки, почуття, настрої народу, пов’язані з явищами, подіями чи обставинами суспільного життя. У них особливо виразно виявляються його волелюбність, ненависть до насильства й експлуатації, мрії про справедливий суспільний лад. Серед суспільно-побутових пісень виділяються козацькі пісні, які виникли у XV - XVI століттях з появою козацтва і увібрали в себе інформацію про історичні реалії доби: боротьбу з нападниками, перемоги й поразки козацького війська, чужинську неволю, рабство та інше.
Козацькі пісні витворюють ліричний образ козака - тилового представника Запорозької Січі, передають романтику козацької волі. У цих піснях звеличена воля, воїнська звитяга, патріотичний дух, безстрашність, відданість справі національного визволення; оспівано козацьку славу. Найпоширеншими темами козацьких пісень є: прощання козака з родиною та його виїзд із дому; мотив ностальгії за родиною; мотив небезпеки, що постоянно загрожує козакови; тема смерті.
Наприклад, у популярному фольклорному творi «Ой на горi та женцi жнуть» описано прощання козака з коханою дiвчиною перед його походом на Туреччину. Пiсня має драматичний характер i передає глибоке почуття любовi i скорботи. Козак просить дiвчину не журитися за ним i не шукати нового жениха. Вiн обiцяє повернутися iз перемогою або загинути за свою Батькiвщину:
Ой на горi та женцi жнуть, женцi жнуть, женцi жнуть, А ми, козаченьки, на Туреччину пiдем, на Туреччину пiдем. Не журися, моя родонько, не журися, моя родонько, Що я на Туреччину пiду, на Туреччину пiду. Не журися, моя дiвчино, не журися, моя дiвчино, Що я тебе покину, тебе покину. Не шукай собi другого жениха, не шукай собi другого жениха, Бо я тобi повернусь iз перемогою, тобi повернусь iз перемогою. А як не повернусь iз перемогою, а як не повернусь iз перемогою, То я за Україну загину, за Україну загину.
У пісні «Стоїть явір над водою» використано традиційний для українського фольклору символ явора - молодого хлопця, козака, лицаря. Пісня передає настрій суму і замисленості козака, який згадує свою рідну домівку і свою долю. Він порівнює себе з явором, який хилиться від води, що миє його корінь. Вода - це символ невизначеності і небезпеки. Козак не радий хилитися і журитися, але так його серце ниє:
Стоїть явір над водою, в воду похилився; На козака пригодонька, козак зажурився. Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький; Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький! Не рад явір хилитися, вода корінь миє! Не рад козак журитися, так серденько ниє!
У пісні «Ой у степу криниченька» оспівано тему смерті козака в чужому краї. Пісня має елегійний характер і передає почуття самотності і безнадії. Козак просить своїх товаришів поховати його біля кринички в степу і поставити на його могилі хрест. Він також просить свою матірку не плакати за ним і не чекати його додому:
Ой у степу криниченька, А біля неї вербиченька. Ой у степу вербиченька, А біля неї козаченька. Ой у степу козаченько, А біля нього кониченько. Ой у степу кониченько, А біля нього сабелька. Ой у степу сабелька, А біля неї шабелька. Ой у степу шабелька, А біля неї гарматка. Ой у степу гарматка, А біля неї гарматчик.
Ой у степу гарматчик, А біля нього куля. Ой у степу куля, А біля неї рана. Ой у степу рана, А біля неї кров. Ой у степу кров, А біля неї смерть. Ой у степу смерть, А біля неї могила. Ой у степу могила, А біля неї хрест. Ой у степу хрест, А на ньому напис: “Тут похований козак, Що за Україну помер”. Ой поховайте мене, товаришi, Бiля тiєї криниченьки. Поставте на моїй могилi хрест, Щоб знав народ, що я козак. Не плачте за мною, матусенько, Не чекайте мене додому. Я вже не повернусь iз походу, Я вже лежу в чужому гробу.
Объяснение: