радіодиктант 2023 допоможіть!!!!
Ответы
Дороги України - переплутані нитки любові.
Перший теплий вітер, зустрічає на Ізюмській трасі з її безсонним рухом. У знищеному селі Обіч весна, обвуглене збіжжя, що тліло всю зиму, випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховища. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти, зелено-чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі, на обрії, вийшов орати трактор. Влітку, вирви, на цьому полі, обростуть по краю шавлією.
У баганках подільского ландшафту, виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються, гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину, і серце стрибає, і хочеться сміятися.
Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мліють відра яблук та абрикос. Над Хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старої лози у вечірньому світлі, схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам'янички в садах на околиці Львова, тут легко уявити вечірні збори підпільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів'яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні.
Підірвані мости лежать животами у своїх ріках, і ріки обіймають їх. Блакитне вечірнє світло і пилюга стоять над жнивними полями. Тремтливі вогні далеких жител, клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ріллям, і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо назиму люди вкриють ними стіни домів.
Дороги України - переплутані нитки любові, подекуди перерубані, але знову зв'язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати через усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі аби встигнути до комендантської, і знати - наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом, і рідним теплом.
Объяснение:
ну якщо допоможе то є ось так
