СРОЧНО Утвердження принципів громадянської
рівноправності: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу
Наполеона
Завдання
1. За
яких обставин приймали Декларацію прав людини і громадянина та Кодекс
Наполеона? Що змінилось у Франції в період між їхнім прийняттям?Як Ви оцінюєте
сформульований у ст. 1–2 Декларації принцип, що всі люди народжуються і
залишаються вільними та рівними в правах? Чому, на Вашу думку, у ході історії
люди втрачали свої природні права? 3. Порівняйте зміст
ст. 522, 544 і 711 Цивільного кодексу зі змістом ст. 12 Декларації прав людини
і громадянина. Що спільного, а що відмінного в урегулюванні питання власності в обох документах? 4. Проаналізуйте
зміст ст. 8, 144–148, 203 та 213 Цивільного кодексу. Чиї інтереси захищали ці
законодавчі приписи? Які
групи населення піддавали дискримінації? Чи
можуть такі правила існувати в сучасному світі?
Ответы
Ответ:
Декларація прав людини і громадянина була прийнята в 1789 році під час Французької революції, коли Франція переживала політичні та соціальні турбулентності. Декларація стверджувала принципи громадянської рівності, свободи та прав людини. Її прийняття відображало бажання суспільства позбутися феодальних обмежень і нерівності.
Наполеонівський Кодекс був прийнятий в 1804 році вже після завершення Французької революції та приходу до влади Наполеона Бонапарта. Цей кодекс був частиною нормалізації та стабілізації суспільства після революції. Він встановив єдність правової системи в країні та регулював багато аспектів цивільного права.
Принцип, сформульований у статтях 1–2 Декларації, що всі люди народжуються і залишаються вільними та рівними в правах, був важливим кроком у напрямку визнання загальних прав людини та громадянина. Проте, протягом історії було багато прикладів, коли людям відмовляли у їхніх природних правах через різні соціальні, расові та інші дискримінаційні фактори.
Порівнюючи зміст статей 522, 544 і 711 Цивільного кодексу зі змістом статей 12 Декларації прав людини і громадянина, можна помітити, що обидва документи визнають право на власність, проте Кодекс Наполеона докладніше регулює власність та спадкування.
Статті 8, 144–148, 203 та 213 Цивільного кодексу регулюють різні аспекти власності та права спадкоємців. Ці законодавчі приписи захищали інтереси осіб, які мали права на власність та спадкоємців. Проте, в історичному контексті ці правила можуть бути спричинити дискримінацію, особливо щодо жінок та інших груп населення.
У сучасному світі існують закони та правила, які спрямовані на захист прав людини та громадянина без дискримінації. Багато держав приймають закони, спрямовані на забезпечення рівності та захист прав меншин. Дискримінація є недопустимою і порушує загальноприйняті принципи прав людини.