Твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень з використанням фразеологізмів
Ответы
Ответ:
Наприкінці травня, коли вже прокидався літній настрій і серця наповнювало радісне очікування сонячних днів, я вирішив провести маленький експеримент. Вже давно хотілося мені розгадати загадку - чому люди поводяться так, а не інакше. Для цього я взяв кілька фразеологізмів, які описують характерні дії людей, і озброївшись терпінням та уважністю, почав переглядати ситуації навколо.
Перший фразеологізм, яким я озброївся, був "держати ніс високо". І от, спостерігаючи людей на вулиці, я помітив, що деякі з них справді пишно піднімають голову, мовляв, на них не можуть потрапити буденні турботи. Вони проходять повз інших із легким поглядом, майже надмірно самовпевненим. "Ось лицарі Ланселоти, що ніс світ на плечах", - подумав я, пильно спостерігаючи таких людей. А чи справді їм незалежно від ситуації дається "держати ніс високо"? А може, іноді це є всього лише маска, за якою ховаються незростаючі змії сумніву і нестаток впевненості?
Другий фразеологізм, яким я пішов, був "гризти лікті". Зліть невдоволеного людського обличчя вразило мене своєю безсилою. Ненадовго роздумавши, я зрозумів, що це відбувається тоді, коли людина відчуває себе непосильною власними силами і потребує зовсім незначного підтримки або співчуття. Вона гризе лікті, болючи від почуття своєї ненужності. Можливо, кожному з нас час від часу залишається не інше, як лише "гризти лікті", шукаючи ту рису майстерності й самостійності, яка нас веде до цілей?
А третім фразеологізмом став "руки опустити". Одного літнього ранку під час пробіжки я наткнувся на дівчинку, яка сиділа на лавці і замислено дивилася в небо. Її обличчя було повним розчарування і майже безнадії. Захопившись її глибинними очима, я впізнав підозрілу безсилість і втрату надії. Цей момент став для мене великим відкриттям - "руки опустити" означають не просто фізичну неможливість діяти, але і найзапекліший психологічний стан людини.
Ці фразеологізми не тільки допомогли мені аналізувати вчинки людей, але й зрозуміти, що кожна дія має певний підтекст, її неможливо сприйняти поверхово. Людство - це неповторність, яка виявляється в кожній грані особистості. І ми, спостерігаючи вчинки і дії інших, маємо намагатися проникнути у світ їхніх емоцій та задумів, бо, як кажуть, "мовчання - золото", а значить, наше сприйняття може відіграти значну роль у розумінні себе та інших.
Объяснение: