есе на тему моє ставлення до чіпки варениченка
Ответы
Будучи малим Чіпка вже відчував на собі всю несправедливість людей, терпів їх насмішки, що і зародило маленьку частинку ненависті і злості до оточуючих. Саме це і дає поштовх до найперших злочинів хлопчика. він спершу видовбує очі в образа, хоча й знає, що такого робити не можна. А згодом він спроможний зробити боляче горобеняті.Ненависть у серці Чіпки з роками тільки зростала, і перетворювалася у неприязнь до рідною матері: „Спершу-таки боявся матері, а далі – звик уже й до бійки, хоч як вона глибоко іноді в серце впивалася, до живих печінок доходила… Ой На мою думку, він не мав права так себе поводити з нею, адже якою б не була Мотря, як би його не лаяла, вона – мати, котра бажала своїй дитині тільки добра, не досипала ночами, працювала з ранку до ночі, аби Чіпці було що з’їсти та що вдягнути. Коли ж той виріс, то слів подяки так і не промовив, а вчинив навпаки.