Тема: Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте...» – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Історія його написання. Ідея єднання З рідною землею. Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього ТЛ: ідея
Ответы
Відповідь:
Ось так⬇️⬇️
Пояснення:
Тема вашого запиту - це поезія Тараса Шевченка «Заповіт» («Як умру, то поховайте...»), яка є одним з найвідоміших і найвпливовіших творів української літератури. Ця поезія виражає глибоку любов поета до своєї рідної землі, його болю за її гнобленням і неволею, його мрію про її визволення і процвітання, його віру в силу і мужність свого народу. Ця поезія єднає минуле, теперішнє і майбутнє, бо вона базується на історичних подіях і народних традиціях, відображає сучасну реальність і сподівання, надихає на боротьбу за свободу і справедливість.
Історія написання цього твору пов'язана з життєвим шляхом Тараса Шевченка, який був сином кріпака, а став видатним письменником, художником і громадським діячем. В 1845 році Шевченко перебував у Переяславі, де взяв участь у археологічній експедиції. Там він побачив старовинну могилу князя Олега, який був похований на березі Дніпра. Це спонукало поета написати свою поезію «Заповіт», де він висловив свою останню волю - бути похованим на Україні, серед степу широкого, щоб бачити і чути рев Дніпра. Поет також закликав своїх нащадків порвати кайдани і окропити волю вражою кров'ю. Поезія «Заповіт» була написана 25 грудня 1845 року і стала одним з найближчих до серця творів Шевченка.
Ідея єднання з рідною землею пронизує всю поезію «Заповіт». Поет хоче бути частиною своєї Батьківщини не лише за життя, але й після смерті. Він хоче лежати на тому ґрунті, який годував його предків, який пройнятий славою і стражданням українського народу. Він хоче бачити красу природи, яка символізує життєдайну силу України. Він хоче чути рев Дніпра, який є образом героїзму і волелюбності українців. Він хоче, щоб його душа була з ними, хто буде боротися за свободу і щастя своєї землі. Він хоче, щоб його пам'ятали і згадували незлим тихим словом.
Мрія про щасливе майбутнє свого народу, віра в нього - це те, що наповнює поезію «Заповіт» надією і оптимізмом. Поет не втрачає віри в те, що Україна буде вільною і новою, що її народ буде жити у мирі і злагоді, що його культура і мова будуть розвиватися і цвісти. Поет закликає своїх нащадків не забувати своє минуле, свою історію, свою суть. Він закликає їх бути сильними і мужніми, не боятися ворога і не здаватися перед ним. Він закликає їх бути готовими до жертв і подвигів заради своєї волі і гідності. Він закликає їх бути сем'єю великою, сем'єю вольною, сем'єю новою.
Я сподіваюся, що ця інформація була корисною для вас. blush
: Тарас Шевченко. «Як умру, то поховайте...» – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє.