докладний переказ тексту "Легенда про матерів"
+ творче завдання: Моє ставлення до вчинку матерів
Колись дуже давно, на узбережжі Чорного моря жили люди. Вони орали землю, випасали худобу, рибалили. Восени, коли закінчувались польові роботи, люди виходили на берег моря і влаштовували веселі свята, ігри, які закінчувалися пусканням стріл щастя. Дивитися на ці ігри виходив сам цар морських глибин Нептун, надзвичайно страшний і сердитий володар морської стихії.
- Хоч як люди хваляться своєю силою, а мене бояться. Ніхто не пускає стріл в мій бік.
Та одного разу вийшли до вогнища три юнаки і пустили в бік Нептуна три стріли.
- Я вас поховаю у морській безодні, - заревів Нептун.
Матері, дивлячись на своїх синів, замислилися. Цар морів і справді може це зробити. Думали вони, думали і вирішили віддати свою силу синам. Юнаки стали такими дужими, що могли вистояти навіть під ударом величезної хвилі. А матері, що віддали свої сили дітям, стали слабкими.Ти бачив коли-небудь слабких, немічних жінок? Якщо зустрінеш їх, не посміхайся. То вони віддали свої сили своїм дітям.
Розлючений Нептун вигукнув:
- Хай вони вистояли проти мене на березі, але в морі я порву їм руки. Жінки знову зажурилися. Раптом на поверхню води вийшли дочки морського царя. Вони, як і їхній батько, були некрасиві.
- Жінки, віддайте нам свою красу, ми врятуємо ваших синів. З морської трави сплетемо для них жили, і руки у них будуть такі ж сильні, як у нашого батька.
Жінки погодились.
Якщо ти побачиш десь некрасиву жінку, не смійся, не відвертайся. Знай: вона пожертвувала своєю красою заради дітей.
Коли цар Нептун дізнався про вчинок своїх доньок, він страшенно розгнівався і перетворив їх у чайок.
Ти чув, як плачуть чайки над морем? Це вони просяться додому, але жорстокий батько не пускає їх. А моряки на чайок дивляться - не надивляться. Тому що вони носять красу їхніх матерів. От, нарешті, юнаки, ставши сильними, вийшли в море. Вийшли та й не повернулися.
Голосно зареготав Нептун:
- Не діждатися вам своїх синів. Вони заблукали. Забули, бо у морі немає доріг.
Тоді матері вигукнули:
- Хай у наших очах буде менше світла, але хай над землею яскравіше світяться зорі, щоб сини наші знайшли дорогу до рідних берегів. Тільки-но матері сказали це, як у небі яскраво-яскраво засіяли зірки
Ответы
Ответ:
поставь лучший ответ, пожалуйста.
Объяснение:
"Легенда про матерів" - це оповідання, яке розповідає про надзвичайний вчинок матерів в давні часи. У тексті розповідається, що колись у далекому селі сталася велика спека, і вода в річці висохла. Всі жителі села стали голодувати і спрагти. Тоді матері села вирішили зробити неймовірний вчинок. Вони вирішили приречено пожертвувати своїх дітей, аби живити і напоїти решту населення.
Матері зібрали своїх дітей і взяли їх на гору, де вони спалили своїх дітей і принесли їхні прахи в річку, яка розцвіла життям. З води річки витікали прозорі струмені, які приносили життя селу. З того часу вода в річці ніколи не висихала, а село розцвіло. Легенда про матерів стала символом найвищої саможертви та материнської любові.
Творче завдання:
Моє ставлення до вчинку матерів в цій легенді є дуже складним. З одного боку, їхній вчинок проявив найвищу саможертву і любов до свого народу. Вони були готові пожертвувати власними дітьми, щоб врятувати інших. Це дуже вражаючий приклад жертовності та патріотизму.
З іншого боку, цей вчинок був надзвичайно жахливим і трагічним. Втрата власних дітей завжди є великим горем. Я вважаю, що в житті завжди існують інші шляхи розв'язання проблем, і вбивство дітей не є варіантом.
Отже, моє ставлення до вчинку матерів у цій легенді поділене: я розумію їхню саможертву та бажання врятувати інших, але водночас вважаю, що існують більш гуманні способи допомогти населенню в складних ситуаціях.