2. Поміркуйте, чому український історик Михайло Грушевський охарактеризував князя Святослава такими словами: «Се чистий запорожець на київськім столі». Наведіть аргументи на підтвердження або спростування цієї тези
Ответы
Я думаю, що український історик Михайло Грушевський охарактеризував князя Святослава такими словами: «Се чистий запорожець на київськім столі», тому що він хотів підкреслити його воєнну сміливість, простоту, незалежність і любов до свободи. Святослав був дуже активним і мобільним правителем, який не зважав на звичаї та обряди свого часу, а жив за своїми правилами. Він не прагнув розкоші та багатства, а цінив тільки славу воєнну. Він не боявся вступати в конфлікт з сусідніми державами, а навпаки, шукав нових здобичей та пригод. Він не мав сталого місця проживання, а мандрував по своїх володіннях з дружиною. Він також не дбав про зміцнення своєї держави та спадкування свого столу, а розділив свою землю між трьома синами.
Можна сказати, що ця характеристика має певне підґрунтя в історичних джерелах, які описують життя та діяльність Святослава. Наприклад, у літописах зазначено, що він не возив за собою возів, ні казана, не варив м’яса, а нарізавши тоненько чи конину, чи звірину, чи воловину, пік на углях і так їв; не мав і шатра, а підстилав на спання конячу опону. Також у літописах подано його славетну промову перед останньою битвою з греками: „Не побіжим же, але станьмо міцно, і я піду вперед вас, а як поляже моя голова, тоді самі за себе промишляйте“. У грецьких джерелах також згадується його простота та незалежність. Наприклад, Лев Диякон писав: „Видно було по його одежинці й по всьому його обличчю й постаттю, що це була людина незалежна і непокорна“.
Однак можна також заперечити цю характеристику, якщо порівняти Святослава з запорозькими козаками. Запорожці були не тільки сміливими вояками, а й самоврядною спільнотою, яка мала свою організацію, закони та традиції. Вони боролися за свободу України від іноземного гноблення, а не за підкорення інших народів. Вони також підтримували зв'язки з українським народом, його культурою та вірою. Святослав же був абсолютним монархом, який не визнавав жодної демократії чи рівності в своїй дружині. Він не був українцем за національністю, а скоріше варягом за походженням. Він не цікавився розвитком української культури та віри, а навпаки, сприяв поширенню скандинавських та хозарських впливів. Він також не дбав про долю своєї землі після смерті, а лишив її без центральної влади та зазнавши руйнації від печенігів.
Можна сказати, що характеристика Святослава як «чистого запорожця на київськім столі» має свої плюси та мінуси, і що вона виражає більше особисту оцінку Михайла Грушевського, ніж об'єктивну історичну правду.