Предмет: Українська мова, автор: kondratukim

твір роздум на теми чому треба берегти природу та Який вчинок вважаються героїчним
прошу потрібно не списане в других людей !!!даю 48 балів​

Ответы

Автор ответа: phoyes
0

Ответ:

чому треба берегти природу та який вчинок вважаються героїчним

Природа є цінним ресурсом, який підтримує життя на Землі, забезпечуючи нас чистим повітрям, прісною водою та їжею. Однак людська діяльність завдала значної шкоди природному світу, загрожуючи крихкій рівновазі екосистем і поставивши під загрозу незліченну кількість видів. У цьому есе я досліджу, чому природу слід охороняти та які вчинки можна вважати героїчними в боротьбі за її збереження. Завдяки особистому досвіду, прикладам героїчних вчинків і аналізу цінності захисту природи для майбутніх поколінь я сподіваюся продемонструвати важливість збереження нашого природного світу.

Героїчний вчинок з природою навчив мене красі та важливості її збереження. Один особливий спогад, який виділяється, – це похід, який я взяв із сім’єю в дитинстві. Ми провели тиждень у горах, ходили лісами, купалися в річках і спали під зірками. Це був перемінний досвід, який прищепив мені глибоку вдячність за світ природи. Однак у міру того, як я подорослішав і дізнався більше про вплив людської діяльності на навколишнє середовище, я дедалі більше турбувався про необхідність захисту природи.

Похожие вопросы
Предмет: Геометрия, автор: Milena1301
Предмет: Українська мова, автор: irynatsiko27
Випишіть із текстів складні речення й вкажіть, за якими ознаками ви віднесли їх до складних. І. Степ був сухий, солонцюватий. Замість високої трави по пояс, сірий полин, будяки й шпичаки та де-не-де сухий ковиль вкривав потріскану землю. Від зорі до зорі висіло над степом пекуче тьмяне сонце. Вмить випивало воно нічну росу, і не було де сховатися від нещадної спеки. У степу де-не-де засиніли озера. Навколо них зазеленіли очерети і ріденький ча-гарник. По неглибоких степових балках замайоріли перші невеличкі аули. Ящірки перелякано кидалися з-під ніг і гинули під кінськими копитами. Одні були зелені, як малахіт, інші – як бронза. Зникали тополі, що так болісно нагадували бранцям рідні села і хутори. Замість них стрункими обелісками здіймалися в небо чорно-зелені кипариси (За З.Тулуб). ІІ. Пречудовий літній ранок. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється широ-кий лан жита. Жито, мов золото. Колосся, наче праники, аж похилилось під вагою зерна та перлових крапель роси, що позвисали з кожної стеблинки. Стоять стебла високі та рівні, жовті і гладкі під зеленим листям повійки, осету та іншого бур’яну, що стелиться сподом. Де-не-де видніється з-посеред того золотого, шумливого та пахучого моря синє, чаруюче око блавату, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (І.Франко). ІІІ. Була тепла ясна осінь. Здавалось, що якийсь чарівник, як у казці, убрав дерева в щирозолоті шати. Падало жовте листя, а здавалось, що то золото капає на землю з дорогих шат. Червоні, як у кров умочені, черешні полум’ям горіли на сонці. Земля під ними була вкрита червоним листом та червоніла, як полита свіжою кров’ю. Зеленіли темним листом крислаті яблуні, рожевіли делікатними сутінями грушки. На вербах листя порідшало, поблідло, і здавалось здалеку, що вони тепер лише розвиваються, як напровесні. Сухе листя дощем спадало з дерев, черкалось об гіллячки і шелестіло. Під ногами шелестіли цілі замети сухого покрученого листя (За М.Коцюбинським).