ДАЮ 50 БАЛІВ НАПИШІТЬ ПЕРЕКАЗ
По обіді Ольга і Катерина почали збиратися в довгі сукні довго вертілись перед дзеркалами і на двечер вийшли з своїми матерями гуляти жадібними очима оглядали молоді дівчата перехожих. Жадібними очима оглядали молоді дівчата прохожих. Вони повернули на гору до пам'ятника князя Владимира, де ввечері гуляло дуже багато людей. Вийшовши на високу гору, вокн стали проти самого пам'ятника, щоб перевести трохи дух. Над самісіньким краєчком гори стояли рядками гуляючі люди й дивились на широку картину, котра полотном розстелялась сливе під самісінькими ногами. Внизу був спуск з Хрещатика на Поділ, по котрому валкою їхали екіпажі, рядками йшли й на гору і з гори прохожі. Ще нижче вилось шосе над самісіньким дніпровим берегом, ховаючись за високою горою ік полудню. І там тяглись екіпажі й прості волові вози. Ще нижче протікав широкий синій Новий Дніпро попід самим Подолом. На Дніпрі стояли й плавали барки, плоти. Плисковаті широкі острівці, поділені самовілками й рукавцями, зеленіли лозами й сінокосами. На їх цілими купами жовтіли, синіли й червоніли лучані квітки. За Дніпром, за білою смугою піску, на всі боки чорніли бори до самого краю обрію, скільки можна було засягти оком, ледве підіймаючись в далеку Чернігівщину. Ближча смужка лісу була зелена, дальша смуга була синя, а ще далі синів і чорнів ліс, неначе накритий тонким синім покривалом, і зливався з синім небом. На північ од Владимирового пам'ятника глибоко внизу лежгв Поділ з церквами й золотоверхими монастирями, вганяючись далеко плисковатим клином в Дніпро. На південь од пам'ятника підіймались гори, де був розкинутий Царський садок, а під горою, в глибокім яру, коло самого шосе, стояла висока колона старого пам'ятника Владимира. Сонце ховалось за межигірський бір, котрий од того став ще чорніший, а далекі озерця на оболоні під тнм бором і річка Почайна [52] горіли, наче розтоплене золото. На тій картині блищали всякі фарби, якими тільки можна було закрасити її: там було й синє небо, і синій Дніпро, і біла смуга піску, чорні бори й зелена оболонь, і зелені острівці, і червоне небо на заході, і червона, як жар, вода під чорними межигірськи-ми борами. Судна на Дніпрі, екіпажі й прохожі на шосе, на спуску, на подільських вулицях — все те давало жизні тій великій картині й зганяло з неї мертвий спокій природи.
Вечір був тихий та ясний. На тротуарі, котрим були обвиті самі крайки гір, обсаджених тополями, стояли ряднами гуляючі люди й милувались чудовим виглядом.
Ответы
По обіді, Ольга і Катерина почали готуватися до вечора, обираючи довгі сукні та граючись перед дзеркалами. Очі їх матерів заполонила жадоба побачити своїх доньок на вечірній прогулянці. Молоді дівчата пристрасно оглядали проходжаючих перехожих. Потім вони пішли на гору до пам'ятника князя Владимира, де гуляла велика громада.
На вершині гори вони стояли перед самим пам'ятником, намагаючись віддихнути. Навколо них розтягнулися громади людей, які спостерігали за широкою картиной, що розгорталася перед їхніми очима. Внизу спускався шлях з Хрещатика на Поділ, де рушили екіпажі та вовкові вози. На горі та внизу рушилися прохожі.
Далі протікав широкий синій Дніпро, а на його березі ростуть лози й сінокоси, де ростуть різні кольорові квіти. За рікою видно чорні ліси, які розтяглися до горизонту та зливаються зі синім небом.
З півночі від пам'ятника внизу розташований Поділ зі своїми церквами та монастирями, а на півдні під горою розцвітає Царський садок, а нижче стоїть висока колона старого пам'ятника Владимира.
Сонце сховалось за Межигір'ям, яке стало ще чорнішим, і озерця на оболоні світилися як розтоплене золото. Всі кольори на цій картині були неймовірні, від синього неба і синього Дніпра до чорних лісів і зеленої оболоні.
Вечір був тихий та ясний. Люди стояли на тротуарах, обмежених гірськими хребтами, вкритими тополями, і насолоджувалися цією чудовою картинкою.